Вогнище Оріона: ESO оприлюднила нове зображення туманності Полум’я

Оріон пропонує разючий феєрверк з нагоди новорічних та різдвяних свят на цьому новому знімку від Європейської південної обсерваторії (ESO).

Проте не варто хвилюватися: знакове сузір’я не вибухає та не горить, розповідають в ESO. “Вогонь”, який ви бачите на цій святковій листівці, — це туманність Полум’я в сузір’ї, а також її околиці, захоплені у радіохвилях — зображення, яке безсумнівно відповідає назві туманності.

Зображення було отримано за допомогою експерименту Atacama Pathfinder Experiment (APEX), яким керує ESO та яке розташоване на холодному плато Чахнантор у чилійській пустелі Атакама.

Заново оброблене зображення туманності Полум’я, на якому також з’явилися менші туманності, зокрема туманність Кінська голова, засноване на спостереженнях, проведених кілька років тому колишнім астрономом ESO Томасом Станке та його командою. Натхнені бажанням випробувати нещодавно встановлений на APEX прилад SuperCam, вони направили його на сузір’я Оріона.

«Як люблять казати астрономи, щоразу, коли з’являється новий телескоп чи інструмент, спостерігайте за Оріоном: там завжди знайдеться щось нове та цікаве для відкриття!» — каже Станке.

Через кілька років і безліч спостережень, Станке та його команда тепер отримали результати для публікації їх в журналі Astronomy & Astrophysics.

Один з найвідоміших регіонів на небі, Оріон, є домівкою для найближчих до Сонця гігантських молекулярних хмар — величезних космічних об’єктів, що складаються переважно з водню, де утворюються нові зорі та планети. Ці хмари розташовані на відстані від 1300 до 1600 світлових років від Землі та мають найактивніший зоряний розсадник в околицях Сонячної системи, а також туманність Полум’я, що показана на цьому зображенні. Ця “емісійна” туманність містить у своєму центрі скупчення молодих зірок, які випускають високоенергетичне випромінювання, що змушує сяяти навколишні гази.

З такою захопливою мішенню команда навряд чи була розчарована. Окрім туманності Полум’я та її околиць, Станке разом з колегами змогли помилуватися багатьма іншими разючими об’єктами. У якості прикладів можна навести відбивні туманності Messier 78 і NGC 2071 — хмари міжзоряного газу та пилу, які, як вважається, відбивають світло поруч розташованих зірок. Команда навіть виявила одну нову туманність — невеликий об’єкт, примітний своїм майже ідеально круглим виглядом, який вони назвали туманністю Корови.

Спостереження проводилися в рамках проєкту APEX Large CO Heterodyne Orion Legacy Survey (ALCOHOLS), у якому вивчалися радіохвилі, що випромінюються чадним газом (CO) в хмарах Оріона. Використання цієї молекули для зондування широких ділянок неба є основною метою SuperCam, оскільки вона дозволяє астрономам картувати великі газові хмари, в яких народжуються нові зорі. На відміну від того, що може передбачати “вогонь” на зображенні, ці хмари насправді холодні — їхня температура зазвичай на кілька десятків градусів вище абсолютного нуля.

Враховуючи багато секретів, які вона може розповісти, ця область неба в минулому була багато разів сканована на різних довжинах хвиль, і кожен діапазон довжин хвиль відкриває різні, унікальні особливості молекулярних хмар Оріона. Одним із прикладів є інфрачервоні спостереження, проведені за допомогою Visible and Infrared Survey Telescope for Astronomy (VISTA) ESO у Параналській обсерваторії в Чилі, з яких складається спокійний фон цього зображення туманності Полум’я та її околиць. На відміну від видимого світла, інфрачервоні хвилі проходять крізь густі хмари міжзоряного пилу, дозволяючи астрономам помітити зорі та інші об’єкти, які інакше залишалися б прихованими.

! Читайте ще цікаві новини про космос на сайті, або слідкуйте за ними на Facebook.

• туманність