Високошвидкісні зіткнення могли сформувати історію Венери

Нове моделювання припускає, що великі, високошвидкісні удари під час ранньої історії Венери могли б пояснити відмінності між Венерою та її скелястою планетою-сестрою, Землею.

Про це розповідають в Американському геофізичному союзі (AGU), передають OstanniPodii.com

Дві планети багато в чому схожі. Вони мають подібні розміри, масу та щільність, а також відносно схожі відстані від Сонця. Проте залишаються невиясненими деякі ключові відмінності, такі як життєпридатність, склад атмосфери та тектоніка плит.

Згідно з новими дослідженнями, представленими на Осінній зустрічі AGU 2021, високошвидкісні удари можуть допомогти пояснити, чому Земля придатна для життя, а Венера — ні.

«На ранніх етапах, на початку формування Сонячної системи, ударні об′єкти мали б бути величезними», — сказала Симона Марчі, вчена-планетолог з Південно-Західного дослідницького інституту. «Якщо ранній ударний об′єкт був більшим, скажімо, мав кілька сотень кілометрів у діаметрі, він міг би вплинути на глибинні надра планети, а також її поверхню та атмосферу. Такі колосальні зіткнення могли вплинути в основному на все, що стосується планети».

Нещодавня робота іншої дослідницької групи показала, що ударні об′єкти під час пізньої фази акреції Венери, приблизно 4,5-4,0 мільярдів років тому, могли вразити планету в середньому на набагато вищій швидкості, ніж ті, що зіткнулися із Землею. Більше однієї чверті зіткнень з Венерою відбулося б зі швидкістю щонайменше 30 кілометрів на секунду.

Новини за подібною темою:

		Жодних ознак життя на Венері не виявлено (поки що)
		Викривлення призводять до збоїв у планетоутворенні в молодих зоряних системах
		Навіть присмертні зорі все ще можуть народжувати планети

Нове дослідження демонструє, що великі високошвидкісні удари на Венері призводять до плавлення мантії у вдвічі більшій мірі, ніж викликане ударами плавлення на Землі. Згідно з новим дослідженням, високошвидкісні ударні об′єкти, які вдаряють Венеру під невеликим кутом, призвели б до повного розплавлення мантії.

За словами Марчі, коли навіть один із цих масивних високошвидкісних ударних об′єктів вдарив по Венері, це перервало б і, по суті, почало заново еволюцію планети. Венера могла за мить перейти від твердого скелястого тіла до розплавленого безладу, змінивши мінералогію та фізичну структуру нутрощів і поверхні планети. Будь-яка наявна атмосфера була б значною мірою зруйнована та замінена летючими газами, що виходять з розплаву. Один єдиний високошвидкісний удар міг би у підсумку визначити, чи сформуються тектонічні плити, що є важливим аспектом життєпридатності.

Хоча великі удари, ймовірно, вразили й Землю, й Венеру, остання могла зазнати значно більшого розплавлення та руйнування через високу швидкість ударів, що спричинило розбіжність в еволюційних шляхах планет. Як для планет, так і для Сонячної системи в цілому, ці ранні зіткнення мали серйозні наслідки для їхньої життєпридатності (або її відсутності) сьогодні.

«Ці зіткнення відповідали за формування Сонячної системи. Не можна сказати, що без цих процесів ми жили б у зовсім іншому середовищі, і, можливо, нас не було б тут», - сказала Марчі. «Нам потрібно запитати, наскільки планета, на якій ми живемо сьогодні, була сформована цим ранніми, насильницькими подіями».

! Читайте ще цікаві новини про космос на сайті, або слідкуйте за ними на Facebook.

• Венера
• планетоутворення