Сонячна система

Раннє зростання газового гіганта сформувало кільця, які створили примітивні метеорити та визначили архітектуру внутрішньої Сонячної системи.

На краю нашої Сонячної системи дослідники відкрили кандидата на транснептуновий об′єкт (ТНО) з надзвичайно екстремальною орбітою, названий 2017 OF201.

Аналіз матеріалу, доставленого з астероїда Бенну, виявив низку органічних речовин, які є основою для біомолекул. Крім того, мінерали у зразку вказують на те, що протопланета, з якої походить Бенну, колись мала рідку, солону воду.

Далі за поясом Койпера може існувати прогалина, після якої — ще одне кільце із залишків утворення Сонячної системи.

Дослідники розробили нову модель, яка пояснює формування планет-гігантів, таких як Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун. Модель дає глибше розуміння процесів формування планет і може розширити розуміння нами планетних систем.

У новому дослідженні астрофізики підрахували ймовірність того, що кілька мільйонів років тому наша планета піддалася впливу холодних, суворих міжзоряних хмар — явища, яке раніше не розглядалося в геологічних кліматичних моделях.

Наша Сонячна система та все, що в ній знаходиться, включаючи Землю, виглядатиме зовсім інакше, коли помре Сонце. Але чи буде планета, яку ми називаємо своєю домівкою, "поглинута" нашою зорею при її смерті, чи зуміє Земля вирватися з її пазурів, покаже лише час.

Нові спостереження космічного апарату НАСА "Нові горизонти" натякають на те, що пояс Койпера — величезна, далека зовнішня зона нашої Сонячної системи, населена сотнями тисяч крижаних, кам′янистих будівельних блоків планет, — може простягатися набагато далі, ніж вважалося.

Вчені знайшли докази гідротермальної, або метаморфічної, активності на крижаних карликових планетах Ерида (Еріс) та Макемаке, розташованих у Поясі Койпера.

Ті спостереження, які надихають на пошуки дев′ятої планети, натомість можуть бути свідченням дії у Сонячній системі модифікованого закону гравітації, спочатку розробленого для розуміння обертання галактик.