Наука та техніка - ст. 81

Нове дослідження свідчить, що великі астероїди ймовірно перешкоджали накопиченню кисню в атмосфері Землі.

Астрономи винайшли ще один метод знаходження досі остаточно не виявлених бінарних систем з масивних чорних дір.

Гарячі юпітери — гігантські газові планети, які обертаються навколо своїх зірок на надзвичайно тісних орбітах — стали трохи менш загадковими завдяки новому дослідженню, що поєднує теоретичне моделювання зі спостереженнями за допомогою космічного телескопа Хаббл.

Ніби свідок насильницької смерті, космічний телескоп Хаббла нещодавно надав астрономам безпрецедентний, всеосяжний погляд на перші моменти катастрофічної загибелі зорі.

Астрономи виявили ознаки атмосфери, що була знята з планети під час гігантського зіткнення.

Протягом п’яти мільйонів років шерстисті мамонти бродили землею, поки не зникли назавжди майже 4000 років тому — і вчені нарешті довели, чому.

Симуляції хаотичної взаємодії трьох чорних дір показують, що більш легкі чорні діри мають тенденцію викидати одна одну в космос, а важчі — зливатися.

Наш куточок Всесвіту, Сонячна система, знаходиться всередині галактики Чумацький Шлях, де мешкає понад 100 мільярдів зірок. Сонячна система укладена в міхур під назвою геліосфера, яка відокремлює нас від величезної галактики за своїми межами -- і від жорсткого космічного випромінювання галактики.

Чи є розумне життя в іншому місці Всесвіту? Це питання обговорюється століттями, якщо не тисячоліттями. Але лише нещодавно у нас з’явився реальний шанс з’ясувати це завдяки таким ініціативам, як Seti (пошук позаземного інтелекту), що використовує радіотелескопи для активного прослуховування радіоповідомлень від інопланетних цивілізацій.

Астрономам відомо, що Чумацький Шлях виріс за рахунок поглинання менших галактик. Але тепер група італійсько-голландських дослідників показала, що сусідня з Чумацьким Шляхом маленька галактика, в свою чергу, поглинула ще меншу галактику зі своїх околиць.