Наука та техніка - ст. 82

Дані, отримані 1 вересня від ровера Perseverance (Наполегливість), свідчать про те, що команда досягла своєї мети -- успішно просвердлила та отримала керн марсіанської породи.

Астрономи проаналізували, чи достатньо сильні поля, щоб запобігти гравітаційному колапсу молодих зоряних ядер, та як їх сила змінюється із щільністю.

За допомогою Камери темної енергії, встановленої на 4-метровому телескопі Віктора М. Бланко в Міжамериканській обсерваторії Серро Тололо в Чилі, астрономами був зроблений дивовижний портрет галактики Центавр А. Своєрідний вигляд цієї галактики, прикритої темними завитками пилу, пояснюється минулою взаємодією з іншою галактикою, а її розміри та близькість до Землі роблять її однією з найкраще вивчених гігантських галактик на нічному небі.

Коричневі карлики -- не зовсім зорі та не зовсім планети, і нове дослідження показує, що їх у нашій галактиці може бути більше, ніж вважали вчені раніше.

Скориставшись перевагами природної лінзи у космосі, астрономи зафіксували безпрецедентний погляд на рентгенівське випромінювання із системи чорних дір у ранньому Всесвіті.

Дослідники виявили, що галактики забруднюють навколишнє середовище, в якому вони існують.

Згідно з новим дослідженням, люди, які приймають рішення в першу чергу інстинктивно, частіше будуть вірити та поширювати дезінформацію про COVID-19.

Мала Магелланова Хмара (SMC), розташована на відстані 210 000 світлових років від нас, є одним з найбільш динамічних й дуже деталізованих зореутворювальних регіонів у космосі.

Хоча в Чумацькому Шляху були виявлені тисячі планет, більшість з них знаходиться на відстані менше кількох тисяч світлових років від Землі. Однак наша галактика має діаметр понад 100 000 світлових років, що ускладнює дослідження галактичного розподілу планет. Але тепер дослідницька група знайшла спосіб подолати цю перешкоду.

У Сонячній системі відомо вісім планет (відтоді, як Плутон був виключений з клубу), але деякий час тому з’явилися певні докази, що може існувати ще одна. Гіпотетична Дев’ята планета ховається на зовнішньому краю нашої Сонячної системи.