Наука та техніка - ст. 7

Згідно з новим дослідженням, одна із зір поблизу надмасивної чорної діри в центрі нашої галактики виникла за межами нашого Чумацького Шляху.

Астрономи підтвердили, що група зір у самому серці Чумацького Шляху є надзвичайно молодими, а також встановили, що вміст заліза в них сильно варіюється.

Зоря, менша й холодніша за наше Сонце, містить напрочуд дивне сімейство планет: шість "субнептунів" – можливо, зменшених версій нашого Нептуна – рухаються в циклічному ритмі.

Спочатку вона з′явилася у вигляді світної плями на зображеннях наземних телескопів, а потім повністю зникла на знімках космічного телескопа "Габбл". Тепер примарний об′єкт знову з′явився у вигляді тьмяної, але чіткої галактики на зображенні космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST).

"Масив телескопів" виявив космічний промінь другої за величиною енергії за всю історію спостережень. Якщо простежити траєкторію частинки до її джерела, то там навряд чи є щось досить високоенергетичне, що могло б її породити.

За допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба, використовуючи методи транзиту та затемнення, вперше виявлено метан в атмосфері планети поза нашою Сонячною системою.

Якщо подивитися на масивні галактики, багаті зорями, то можна подумати, що це зоряні фабрики, що випускають яскраві газові кулі. Але насправді менш розвинені карликові галактики мають більші області зоряного виробництва з вищими темпами зореутворення.

Вважається, що карликові галактики, які є супутниками нашого Чумацького Шляху, живуть довго через величезну кількість темної матерії у них. Проте в новому дослідженні виявлено ознаки того, що більшість карликових галактик насправді може бути знищено незабаром після їхнього входження в гало нашої галактики.

На останньому знімку від космічного телескопа "Джеймс Вебб" частина щільного центру нашої галактики показана з безпрецедентними подробицями, включно з особливостями, які ніколи раніше не зустрічалися та які астрономам ще належить пояснити.

За допомогою Атакамського великого міліметрового/субміліметрового масиву (ALMA) отримано найглибше поляризаційне зображення пилу з усіх отриманих на сьогодні протопланетних дисків, що розкриває подробиці про пилові зерна в диску.