Наука та техніка - ст. 7

Суб′єктом цього знімка космічного телескопа НАСА/ЄКА "Габбл" є
лінзоподібна галактика NGC 5283, яка містить активне галактичне ядро, або AGN.

Нове дослідження найбільших супутників Урана показує, що чотири з них можуть містити воду. Робота також показує, як океани можуть існувати в малоймовірних місцях нашої Сонячної системи.

На думку астрофізика з Корнелла, "красивий ефект", передбачений квантовою електродинамікою (КЕД), може пояснити загадкові перші спостереження поляризованих рентгенівських променів, які випускає магнетар — нейтронна зоря з потужним магнітним полем.

Астрономи отримали переконливі докази того, що сонцеподібна зірка при своїй смерті поглинула екзопланету. Цей небачений раніше процес може передвіщати кінцеву долю Землі, коли наше власне Сонце наблизиться до кінця свого життя приблизно через п′ять мільярдів років.

Планета GJ 486 b трохи більша та у кілька разів масивніша за Землю. Вона обертається занадто близько до своєї зірки, щоби бути у жилій зоні. Проте, спостереження "Вебба" показують наявність водяної пари.

Пошук радіосигналів від позаземних цивілізацій досі не дав доказів технологічної активності інопланетян. Але запропоновано продовжувати пошуки, оптимізуючи використання наявних ресурсів.

Науковці, які вивчають надмасивну чорну діру в центрі галактики M87, уперше розкрили походження потужного джета цього монстра й водночас отримали зображення джета та його джерела. Ба більше, спостереження показали, що кільце чорної діри набагато більше, ніж вважали вчені раніше.

Рідкісний метал тербій вперше виявлено в атмосфері екзопланети. Дослідники також розробили новий метод аналізу екзопланет, що дає змогу вивчити їх детальніше.

Чорні діри проміжної маси, якщо вони існують, то найімовірніше пожирають заблудлі зорі як неохайні малюки — відкушуючи кілька шматочків, а потім розкидаючи залишки по галактиці.

Вчені вперше спостерігали сейсмічні хвилі, що проходять через ядро Марса, і підтвердили надані моделями прогнози про склад ядра.