Наука та техніка - ст. 8

Злиття між чорними дірами та нейтронними зірками у щільних зоряних скупченнях зовсім не схожі на ті, що відбуваються в ізольованих регіонах, де зірок мало. Пов′язані з ними особливості могли б мати вирішальне значення для вивчення гравітаційних хвиль та їх джерел.

Прислуховуючись до биття сердець зірок, астрономи вперше визначили життєвий ритм класу зоряних об’єктів, який до цього часу спантеличував учених.

НАСА показало зображення із мостом між двома скупченнями галактик, утвореного внаслідок їх зіткнення, та як він згинається дією надмасивної чорної діри.

Серед різноманіття метеорологічних явищ, які відбуваються в обширній водневій атмосфері Сатурна – в світі, який приблизно у 10 разів перевищує розмір Землі, – є відомий «шестикутник» – дивовижна хвильова структура, що оточує полярний регіон планети.

Вчені CERN на Великому адронному колайдері намагаються вгледіти перетворення бозона Хіггса на темну матерію.

Астрономи виявили чорну діру, яка знаходиться всього за 1000 світлових років від Землі. Чорна діра ближче до нашої Сонячної системи, ніж будь-яка інша знайдена на сьогоднішні, і є частиною потрійної системи, яку можна побачити неозброєним оком.

Команда астрономів виявила, що найближчий з відомих нам коричневий карлик, «Luhman 16А», має ознаки наявності смугастих хмар, подібних до тих, що спостерігаються на Юпітері та Сатурні.

Зірка, що вибухнула для створення цієї туманності, вперше була помічена з Землі у далекому 1054 році, і з тих пір про неї вже багато чого відомо.

Гігантські еліптичні галактики не так, як вважалося раніше, підходять на роль колисок технологічних цивілізацій, схожих на нашу.

Для пошуку гіпотетичних аксіонів, з яких можливо складається темна матерія, вчені пропонують використовувати комагнетометри з конденсатом Бозе-Ейнштейна ізотопу рубідію.