Наука та техніка - ст. 8

За допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба отримано спектроскопічне підтвердження належності одному протоскупченню семи галактик, розташованих на відстані, що відповідає 650 мільйонам років після Великого вибуху.

Вчені виявили бінарну систему, яка містить попередника білого карлика (WD) з екстремально низькою масою (ELM) і компактний невидимий компаньйон.

Астрономи виявили нову загрозу для життя на подібних до Землі планетах: тривалу фазу після вибуху наднових, під час якої їхнє інтенсивне рентгенівське випромінювання може впливати на планети, розташовані на відстані понад 100 світлових років.

Зорі, що містять порівняно велику кількість важких елементів, створюють менш сприятливі умови для виникнення складного життя, ніж зорі з низьким вмістом металів.

Центральне місце на цьому зображенні від космічного телескопа НАСА/ЄКА "Габбл" займає спіральна галактика з перемичкою UGC 678.

Сяючи як яскравий маяк серед моря галактик, Arp 220 освітлює нічне небо на знімку, зробленому космічним телескопом “Джеймс Вебб”.

Міжнародна дослідницька група уперше в науці застосувала точну астрометрію, а потім пряму візуалізацію, для відкриття нової планети за межами Сонячної системи.

На знімку, зробленому космічним телескопом "Габбл", зображена галактика JO204, прозвана "медузою" через яскраві газові вусики, які на цьому знімку ліниво дрейфують під яскравою центральною масою JO204.

Галактики, виявлені космічним телескопом Джеймса Вебба (JWST), стали занадто масивними занадто рано після Великого вибуху як для стандартної моделі космології.

Астрономи склали карту "дискових вітрів", пов′язаних з акреційним диском навколо Геркулеса X-1 — системи, в якій нейтронна зоря відтягує матеріал від сонцеподібної зірки. Отримані результати можуть допомогти у розгадці того, як надмасивні чорні діри формують цілі галактики.