Наука та техніка - ст. 2

Астрономи виявили стародавню зоряну систему, що подорожує навколо нашої галактики, під назвою Велика Ведмедиця III/UNIONS 1 (UMa3/U1) — найтьмяніший і найменш масивний супутник Чумацького Шляху серед коли-небудь відкритих, і, можливо, одна з найбільш насичених темною матерією відомих систем.

У серці далекої галактики у надмасивної чорної діри, схоже, сталася "гикавка". Міжнародна команда вчених виявила, що раніше спокійна надмасивна чорна діра раптово спалахнула, випускаючи шлейфи газу кожні 8,5 днів, перш ніж повернутися до свого нормального, спокійного стану.

Нове дослідження маловідомого класу галактик, відомого як Компактні симетричні об′єкти (КСО), показало, що ці об′єкти не зовсім те, чим вони здаються.

Шляхом симуляцій новітніх зоряних моделей та аналізу чималої вибірки даних Великої Магелланової Хмари, дослідники знайшли переконливі докази того, що більшість блакитних надгігантів могла утворитися у результаті злиття двох зір, пов′язаних у бінарну (подвійну) систему.

Вперше за 80 років зоряну систему на відстані 3 000 світлових років можна буде побачити неозброєним оком завдяки спалаху нової.

Космічний телескоп "Габбл" показав карликову галактику, яка пробивається крізь міжгалактичні газ і пил.

Сучасна теоретична модель будови Всесвіту передбачає, що він складається зі звичайної матерії, темної енергії та темної матерії. Але нове дослідження оскаржує це.

Космічний телескоп Джеймса Вебба показав унікальну для ближнього Всесвіту зореутворювальну область, наповнену завитками й згустками газу та порожнинами від народження масивних зір.

За допомогою Космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST) астрономи виявили велику кількість тьмяних маленьких червоних крапок у далекому Всесвіті та визначили їх як новонароджені квазари, що може змінити наше розуміння генезису надмасивних чорних дір.

Під час своєї активності надмасивні чорні діри відіграють вирішальну роль у розвитку галактик. Досі вважалося, що їхнє зростання відбувається внаслідок несамовитого зіткнення двох галактик з подальшим злиттям; однак нове дослідження свідчить про те, що одного лише злиття галактик недостатньо для живлення чорної діри — потрібен ще й резервуар холодного газу в центрі галактики-господаря.