Наука та техніка - ст. 117

Сонячна пляма, показана на цій фотографії у вражаючій детальності, хоч і не найбільша на нашому світилі, але в неї може вміститися Земля.

Дослідники вперше змогли за допомогою магнетизму визначити, коли вуглецеві хондритові астероїди -- астероїди, багаті на воду та амінокислоти -- вперше потрапили у внутрішню Сонячну систему.

Минуло понад 40 років з моменту запуску, а космічні апарати "Вояджер" все ще роблять відкриття.

Астрономи вловили рідкісний погляд на пелену газу, що швидко згасає, навколо старіючої зірки. Архівні дані космічного телескопа Хаббла свідчать, що туманність Hen 3-1357, прозвана туманністю Ската, стрімко згасла лише за останні два десятиліття.

Зображення з Огляду історії магелланових зірок (SMASH) показують вражаючий сімейний портрет наших галактичних сусідів - Великої та Малої Магелланових хмар.

Астрономи визначили вплив зоряного вітру на одну з недавно виявлених езкопланет, яка обертається навколо найближчої до нас зірки.

Виявлено далеку галактику, в якій, попри інтенсивне бенкетування чорної діри в її центрі, продовжується зореутворення.

Земля щойно стала на 7 км/с швидше і на приблизно 2000 світлових років ближче до надмасивної чорної діри в центрі Чумацького Шляху. Але не хвилюйтеся, це не означає, що наша планета занурюється у чорну діру.

Нові дані з космічного телескопа Хаббла надають додаткові докази припливного руйнування в галактиці NGC 1052-DF4, пояснюючи попередній висновок про те, що в цій галактиці бракує більшої частини темної матерії.

Потопи немислимої потужності колись промивались через кратер Гейла на екваторі Марса приблизно 4 мільярди років тому, що натякає на можливість існування там життя.