Наука та техніка - ст. 116

До епохи місії Аполлон Місяць вважався сухим як пустеля через екстремальні температури та суворість космічного середовища. З тих пір багато досліджень виявили місячну воду: лід у затінених полярних кратерах, воду, пов’язану з вулканічними породами, і несподівані відкладення іржавого заліза в місячному ґрунті. Незважаючи на ці знахідки, досі немає достовірного підтвердження масштабу або походження місячної поверхневої води.

Міжнародна група дослідників під керівництвом Брайана П. Пауелла з Центру космічних польотів ім. Годдарда НАСА та Веселіна П. Костова з Інституту SETI виявила унікальну систему, що складається з шести зірок. Три бінарні зірки утворюють систему, пов′язану гравітацією, і кожна пара створює затемнення.

Прецизійні вимірювання внутрішньокластерного світла дозволяють припустити можливий пов’язанність його з темною матерією.

При вивченні екстремальних чорних дір виявлено ще одну величину, якою можна охарактеризувати чорну діру, окрім як за масою, спіном та зарядом, і яку потенційно можна виміряти -- "гравітаційне волосся".

Використовуючи комбінацію телескопів, астрономи виявили систему, яка складається з шести екзопланет, п′ять з яких замкнені в рідкісному ритмі навколо своєї центральної зірки. Дослідники вважають, що система може дати важливі підказки про те, як утворюються та еволюціонують планети, включаючи Сонячну систему.

Ракета Falcon 9 приватної компанії Ілона Маска підняла у космос 143 маленьких супутників, що є наймасовішим за кількістю корисних навантажень запуском в історії космонавтики.

Короткочасний сплеск високоенергетичного світла пронісся по Сонячній системі 15 квітня, змусивши спрацювати багато приладів, розташованих у космосі, включаючи прилади на борту місій NASA та Європи. Тепер численні міжнародні наукові групи прийшли до висновку, що вибух прибув із супернамагніченого зоряного залишку, відомого як магнітар, розташований у сусідній галактиці.

Астрономи виявили першу юпітероподібну планету без хмар чи серпанку в її спостережуваній атмосфері, яка обертається навколо своєї зірки всього за чотири з половиною дні.

Точні вимірювання показують, що екзопланети мають надзвичайно подібні щільності, що надає підказки щодо їх складу.

За допомогою космічного телескопа Хаббла зроблено портрет приголомшливої спіральньої галактики з баром.