Наука та техніка - ст. 118

Результати дослідження свідчать, що перші галактики у Всесвіті були більш масивними, ніж вважалося раніше.

Життя планетарної туманності часто буває хаотичним -- від смерті батьківської зірки до розсіювання її вмісту вдалечінь у космос. Сфотографована космічним телескопом Хаббла, "ESO 455-10" є однією з таких планетарних туманностей, розташованих у сузір′ї Скорпіона.

Нове дослідження пропонує використовувати стратегію, пов’язану з кооперативною грою, відому як "теорія ігор", щоб максимізувати потенціал пошуку розумного позаземного життя.

До епохи місії Аполлон Місяць вважався сухим як пустеля через екстремальні температури та суворість космічного середовища. З тих пір багато досліджень виявили місячну воду: лід у затінених полярних кратерах, воду, пов’язану з вулканічними породами, і несподівані відкладення іржавого заліза в місячному ґрунті. Незважаючи на ці знахідки, досі немає достовірного підтвердження масштабу або походження місячної поверхневої води.

Міжнародна група дослідників під керівництвом Брайана П. Пауелла з Центру космічних польотів ім. Годдарда НАСА та Веселіна П. Костова з Інституту SETI виявила унікальну систему, що складається з шести зірок. Три бінарні зірки утворюють систему, пов′язану гравітацією, і кожна пара створює затемнення.

Прецизійні вимірювання внутрішньокластерного світла дозволяють припустити можливий пов’язанність його з темною матерією.

При вивченні екстремальних чорних дір виявлено ще одну величину, якою можна охарактеризувати чорну діру, окрім як за масою, спіном та зарядом, і яку потенційно можна виміряти -- "гравітаційне волосся".

Використовуючи комбінацію телескопів, астрономи виявили систему, яка складається з шести екзопланет, п′ять з яких замкнені в рідкісному ритмі навколо своєї центральної зірки. Дослідники вважають, що система може дати важливі підказки про те, як утворюються та еволюціонують планети, включаючи Сонячну систему.

Ракета Falcon 9 приватної компанії Ілона Маска підняла у космос 143 маленьких супутників, що є наймасовішим за кількістю корисних навантажень запуском в історії космонавтики.

Короткочасний сплеск високоенергетичного світла пронісся по Сонячній системі 15 квітня, змусивши спрацювати багато приладів, розташованих у космосі, включаючи прилади на борту місій NASA та Європи. Тепер численні міжнародні наукові групи прийшли до висновку, що вибух прибув із супернамагніченого зоряного залишку, відомого як магнітар, розташований у сусідній галактиці.