Наука та техніка - ст. 106

Команда астрономів отримала безпосереднє зображення гігантської планети, яка обертається на великій відстані навколо сонцеподібної зірки. Чому ця планета така масивна і як вона опинилася там -- загадка.

Гелікоптер Ingenuity успішно здійснив перший політ на Червоній планеті в її сильно розрідженій атмосфері.

Місія NASA «Сонячний зонд Паркер» надала вченим перший повний огляд орбітального пилового кільця Венери — колекції мікроскопічних частинок пилу, яка циркулює навколо Сонця вздовж орбіти Венери. Хоча попередні місії вже проводили деякі спостереження за орбітальним пиловим кільцем Венери, зображення Сонячного зонда Паркер першими показують планетне кільце пилу уздовж майже всієї 360-градусної протяжності навколо Сонця.

Новий математичний фреймворк передбачає, що системи Кеплер-34, -35, -38, -64 та -413 з планетами-гігантами на кратних орбітах мають стабільні жилі зони.

Навколо недалекої від нас прохолодної зірки виявлено екзопланету, розміром не на багато більшу за Землю, яка ймовірно є скелястою.

Як і відбиток черевика на Місяці, космічний апарат OSIRIS-Rex залишив свій слід на астероїді Бенну. Тепер, нові знімки, зроблені під час фінального обльоту космічного апарату 7 квітня, розкривають наслідки його історичної зустрічі з астероїдом.

У квітні 2019 року вчені опублікували перше зображення чорної діри в галактиці M87 за допомогою Телескопа горизонту подій (EHT). Однак це чудове досягнення було лише початком наукової історії, яку слід розповісти.

У всіх надмасивних чорних дір у центрах галактик, схоже що, є періоди, коли вони заковтують матерію зі свого близького оточення. Але це може відбуватися по-різному. До такого висновку прийшли британські та голландські астрономи під час досліджень за допомогою ультрачутливих радіотелескопів у добре вивченому регіоні Всесвіту.

У результаті дослідження, проведенего кафедрою фізики та астрономії Пенсільванського університету, створено найбільший на сьогодні каталог морфологічної класифікації галактик. Під керівництвом колишніх постдоків Хесуса Вега-Ферреро та Хелени Домінгес Санчес, які працювали з професором Маріангелою Бернарді, цей каталог морфологій 27 мільйонів галактик дає ключові уявлення про еволюцію Всесвіту.

Це надзвичайне зображення від космічного телескопа NASA/ESA "Хаббл" галактичного кластера "Abell 2813" (також відомий як ACO 2813) має ледь не делікатну красу, також ілюструє чудову фізику, яка присутня тут. Зображення ефектно демонструє концепцію гравітаційного лінзування.