Наука та техніка - ст. 102

Серед безлічі супутників нашої Сонячної системи Титан Сатурна виділяється -- це єдиний супутник з істотною атмосферою та рідиною на поверхні. У нього навіть є така погодна система, як у Землі, хоча замість води дощі йдуть з метану. Чи може бути, що на ньому теж є якесь життя?

Нові методи аналізу даних дозволяють знайти докази недавнього вулканізму у старих даних космічного апарату Магеллан. Незрозуміло, чи відбувається ця активність сьогодні, чи відбувалася протягом десятків мільйонів років, але з геологічної точки зору, в обох випадках вона відбувалася недавно.

Астрономи попередньо з’ясували, як співвідноситься товщина протопланетного диска із відстанню до зорі.

Дослідники розробили нову методику для дослідження динаміки ранньої Сонячної системи шляхом аналізу магнетитів у метеоритах з використанням хвильової природи електронів.

Зорі, розкидані по космосу, виглядають по-різному, але вони можуть бути більш схожими, ніж вважалося раніше.

Дві галактики вигинають світло від розташованого за ними яскравого квазара так, що ми його бачимо п’ять разів.

Супер спалахи — екстремальні сплески випромінювання від зірок — підозрювалися у завданні тривалої шкоди атмосфері, а отже життєпридатності планет.

Дослідники виявили дивні хмари електронів, що оточують галактики глибоко в космосі -- на відстані близько мільярда світлових років від нас. Хмари, які раніше ніколи не спостерігалися, нагадують двох привидів, що танцюють.

Дані, надіслані на Землю марсоходом NASA Perseverance після його першої спроби відібрати зразок породи на Марсі та запечатати її у пробірку, свідчать про те, що під час первинного відбору не було зібрано жодних зразків породи.

Уперше астрономи зафіксували найперші моменти наднової — вибухової смерті зірок — у невиданих досі деталях.