Наука та техніка - ст. 100

Коли наприкінці 2019 року та на початку 2020-го Бетельгейзе -- яскраво-помаранчева зірка в сузір’ї Оріона -- стала помітно темнішою, астрономічна спільнота була спантеличена. Тепер команда астрономів опублікувала нові зображення поверхні зірки, зроблені за допомогою Дуже великого телескопа (VLT) Європейської південної обсерваторії (ESO), які наочно демонструють, як змінилася її яскравість.

"Хаббл" показав так звану Сейфертівську галактику - галактику з надзвичайно активним осердям.

Вперше була картографована межа геліосфери, що надає вченим краще розуміння того, як взаємодіють сонячний та міжзоряний вітри.

Коричневі карлики -- космічний еквівалент підлітків. Вони занадто масивні, щоб бути планетами, і занадто малі, щоб підтримувати у своїх ядрах ядерний синтез, який живить зірки. Багато коричневих карликів є кочовиками. Вони не обертаються навколо зірок, а дрейфують серед них як самотники.

Астрономи помітили гігантську зірку, що блимає, на відстані понад 25 000 світлових років від нас у напрямку до центра Чумацького Шляху.

За допомогою Атакамського великого міліметрового/субміліметрового масиву (ALMA) дослідники виявили титанічний галактичний вітер, керований надмасивною чорною дірою 13,1 мільярда років тому.

Чотири планети, заблоковані в ідеальному ритмі навколо недалекої від нас зірки, приречені бути зіграними у пінбол по своїй зоряній системі, коли їх сонце врешті-решт помре.

Супутники планет, які не мають батьківської зірки, можуть мати атмосферу і утримувати рідку воду. Астрофізики обрахували, що такі системи можуть містити достатню кількість води, щоб зробити життя можливим і підтримувати його.

У новому дослідженні виявлено несподіваний вплив надмасивних чорних дір, що знаходяться в центрах галактик, на галактики-супутники.

Міжнародна група вчених виявила нову, помірну екзопланету субнептунного розміру із 24-денним орбітальним періодом, яка обертається навколо недалеко розташованої карликової зірки М-типу.