Наука та техніка - ст. 101

На цьому знімку, зробленому "Широкоформатною камерою 3" (WFC3) космічного телескопа Хаббл, зображена спіральна галактика NGC 4680. На 2-ій та на 7-ій годинах можна побачити ще дві галактики, що розташувалися обабіч до NGC 4680.

Нове відкриття незабаром може збільшити загальну кількість підтверджених магнітарів до 25.

Solar Orbiter, спільна місія НАСА та Європейського космічного агентства (ЄКА), дозволить зробити нові революційні відкриття про Сонце, включаючи найближчі зображення Сонця і перші зображення його полюсів. Але місія також робить деякі нові відкриття про нашу планету-сусідку Венеру.

Астрономи обчислили три можливі сценарії утворення величезних але тьмяних галактик.

Команді астрономів з Лейдена вдалося обчислити перші 100 мільйонів років історії хмари Оорта у всій її повноті. До цього часу вивчались лише окремі частини історії цієї хмари, яка налічує приблизно 100 мільярдів кометоподібних об’єктів та утворює величезну оболонку на краю нашої Сонячної системи.

Білі карлики — сяйнисті ядра мертвих зірок — часто містять навколо себе диски із пиловими залишками. Однак ці залишкові диски з′являються лише через 10-20 мільйонів років після жорстокої фази “червоного гіганта” у зірки.

Астрономи, досліджуючи стрімкий джет матеріалу, який викидає масивна зірка, що все ще формується, виявили велику різницю між цим струменем і тими, які викидають менш масивні молоді зірки.

Група дослідників з Міжнародного центру релятивістської астрофізики знайшла можливі докази того, що Стрілець A* не є масивною чорною дірою, а натомість є масою темної матерії.

Міжнародна команда астрофізиків несподівано виявила в напрямку сузір′я Щита величезне скупчення зірок проміжного віку. Цей об’єкт, який отримав назву “Вальпараїсо 1”, знаходиться приблизно за 7 тисяч світлових років від Сонця і містить щонайменше 15 тисяч зірок.

Величава спіральна галактика NGC 2276 виглядає дещо кривобокою на цьому знімку від космічного телескопа “Хаббл”. Зазвичай в центрі більшості спіральних галактик знаходиться яскравий хаб зі старих жовтуватих зірок. Але випуклість NGC 2276 виглядає зміщеною вгору ліворуч.