Наука та техніка - ст. 101

З нагоди 31-ї річниці запуску космічного телескопа "Хаббл" астрономи спрямували прославлену обсерваторію на блискучу "зірку-знаменитість", одну з найяскравіших зірок, яку видно у нашій галактиці, оточену сяючим гало газу і пилу. Ціна за розкішність зірки-монстра — "життя на межі". Зірка, яку називають AG Carinae, веде боротьбу поміж гравітацією та радіацією, щоб уникнути самознищення.

У мірі свого старіння зорі кружляють швидше, ніж очікувалося, згідно з новим дослідженням, яке використовує астеросейсмологію для пролиття нового світла на цю недавню теорію.

Дощ — поширене явище на Землі. На Сонці існує подібне явище, яке називається корональним дощем. Воно пов’язане з корональним нагріванням та магнітним полем і відіграє фундаментальну роль у циклі мас між гарячою, розрідженою короною та прохолодною, щільною хромосферою.

Вчені знайшли фрагменти титанових вибухів з відомої наднової. Це відкриття, зроблене за допомогою рентгенівської обсерваторії "Чандра" від НАСА, може стати важливим кроком у визначенні того, як саме вибухають деякі гігантські зірки.

Вчені виявили одну з найменших зафіксованих чорних дір -- і одну з найближчих до Землі зі знайдених на сьогоднішній день.

Астероїди можуть становити загрозу для життя на Землі, але також є цінним джерелом ресурсів для видобутку палива або води у допомозі освоєнню глибокого космосу. Позбавлені геологічних та атмосферних процесів, ці космічні породи забезпечують можливість зазирнути в еволюцію Сонячної системи. Але щоб по-справжньому зрозуміти їх секрети, науковці повинні знати, що в них всередині.

Команда астрономів отримала безпосереднє зображення гігантської планети, яка обертається на великій відстані навколо сонцеподібної зірки. Чому ця планета така масивна і як вона опинилася там -- загадка.

Гелікоптер Ingenuity успішно здійснив перший політ на Червоній планеті в її сильно розрідженій атмосфері.

Місія NASA «Сонячний зонд Паркер» надала вченим перший повний огляд орбітального пилового кільця Венери — колекції мікроскопічних частинок пилу, яка циркулює навколо Сонця вздовж орбіти Венери. Хоча попередні місії вже проводили деякі спостереження за орбітальним пиловим кільцем Венери, зображення Сонячного зонда Паркер першими показують планетне кільце пилу уздовж майже всієї 360-градусної протяжності навколо Сонця.

Новий математичний фреймворк передбачає, що системи Кеплер-34, -35, -38, -64 та -413 з планетами-гігантами на кратних орбітах мають стабільні жилі зони.