Наука та техніка - ст. 109

Як і відбиток черевика на Місяці, космічний апарат OSIRIS-Rex залишив свій слід на астероїді Бенну. Тепер, нові знімки, зроблені під час фінального обльоту космічного апарату 7 квітня, розкривають наслідки його історичної зустрічі з астероїдом.

У квітні 2019 року вчені опублікували перше зображення чорної діри в галактиці M87 за допомогою Телескопа горизонту подій (EHT). Однак це чудове досягнення було лише початком наукової історії, яку слід розповісти.

У всіх надмасивних чорних дір у центрах галактик, схоже що, є періоди, коли вони заковтують матерію зі свого близького оточення. Але це може відбуватися по-різному. До такого висновку прийшли британські та голландські астрономи під час досліджень за допомогою ультрачутливих радіотелескопів у добре вивченому регіоні Всесвіту.

У результаті дослідження, проведенего кафедрою фізики та астрономії Пенсільванського університету, створено найбільший на сьогодні каталог морфологічної класифікації галактик. Під керівництвом колишніх постдоків Хесуса Вега-Ферреро та Хелени Домінгес Санчес, які працювали з професором Маріангелою Бернарді, цей каталог морфологій 27 мільйонів галактик дає ключові уявлення про еволюцію Всесвіту.

Це надзвичайне зображення від космічного телескопа NASA/ESA "Хаббл" галактичного кластера "Abell 2813" (також відомий як ACO 2813) має ледь не делікатну красу, також ілюструє чудову фізику, яка присутня тут. Зображення ефектно демонструє концепцію гравітаційного лінзування.

Авроральні прояви продовжують інтригувати вчених -- чи б яскраві вогні світили над Землею, чи б над іншою планетою. Вогні містять підказки про склад магнітного поля планети та про те, як це поле працює.

Міжнародна команда астрономів, завдяки даним від космічній обсерваторії Гершеля, написала огляд всього того, що ми знаємо про воду в міжзоряних хмарах. Стаття, опублікована в Astronomy & Astrophysics, узагальнює наявні знання та надає нову інформацію про походження води у нових, потенційно життєпридатних світах. Очікується, що стаття послужить довідковим матеріалом упродовж наступних двадцяти років.

У результаті глобальної наукової співпраці з використанням даних телескопа "Досліджувач внутрішнього складу нейтронних зірок" (NICER) на Міжнародній космічній станції, були виявлені рентгенівські сплески, що супроводжують радіоспалахи від пульсара у Крабоподібній туманності.

Щороку наша планета приймає пил від комет та астероїдів. Ці міжпланетні частинки пилу проходять через нашу атмосферу і породжують “зірки, що падають”. Деякі з них досягають землі у вигляді мікрометеоритів.

Астрономи знайшли докази того, що перша екзопланета, ідентифікована транзитним методом, могла мігрувати на близьку орбіту до зірки від розташованого далеко місця народження.