Наука та техніка

Обсерваторія NASA імені Ніла Герелса Свіфта зафіксувала “осиротілу” чорну діру, яка спалахнула, поглинаючи зорю на околицях віддаленої галактики. Такі явища й так трапляються рідко, а ще ніколи раніше їх не спостерігали на такій великій відстані від ядра галактики.

Згідно з новим дослідженням, мілководдя на крижаному супутнику Юпітера, можливо, не дасть змоги безпосередньо зазирнути в його глибокі підземні шари.

Таємничі високошвидкісні «кулі» — згустки газу, ймовірно збагаченого киснем, що рухаються зі швидкістю до 32 мільйонів км на годину, — були виявлені під час вибуху найрідкіснішого зоряного об’єкта в нашій галактиці.

Використовуючи яскраві радіоспалахи, вчені виявили величезне джерело матерії, про яке раніше не було відомо.

Завдяки космічному телескопу «Джеймс Вебб» (JWST) астрономи отримали зображення газових філаментів, які з’єднують гарячу атмосферу галактики з обертовим газовим диском, що живить її центральну надмасивну чорну діру.

Астрономи вперше виявили атмосферу, що оточує кам’янисту планету, схожу на Землю, яка обертається навколо свої зорі в таких умовах, що уможливлюють існування рідкої води на її поверхні.

В масивному зоряному скупченні, за допомогою астрометричних вимірювань, виявлено першу чорну діру зоряної маси з «відсутньої» популяції.

Спостереження за допомогою телескопів VLA та FAST виявили приховані особливості в туманності Оріона: розширювані оболонки, порожнини та видовжені газові структури. Результати вказують на те, що туманність сформувалася внаслідок численних епізодів зоряного зворотного впливу, а не як єдина розширювана бульбашка.

Космічний телескоп «Евклід» виявив 31 найдавніший квазар. І два з них сяяли світлом трильйона Сонць ще тоді, коли Всесвіту було лише 5% від нинішнього.

За допомогою космічного телескопа “Джеймс Вебб” дослідники з’ясували, як екзопланета пережила смерть своєї сонцеподібної зорі, а також спостерігали атмосферу на планеті.