Наука та техніка

Чорна діра, оточена гігантським коконом надщільного та надяскравого газу. Такі об′єкти можуть пояснити походження загадкових маленьких червоних крапок, які часто зустрічаються на знімках глибокого космосу.

Нове зображення туманності «Равлик» показує, як зорі, що вмирають, повертають речовину до галактики.

Марсохід «К’юріосіті» виявив полігональні структури, що розкинулися по всій долині «Валле Гранде» та на схилах сусіднього пагорбу.

Обсерваторія NASA імені Ніла Герелса Свіфта зафіксувала “осиротілу” чорну діру, яка спалахнула, поглинаючи зорю на околицях віддаленої галактики. Такі явища й так трапляються рідко, а ще ніколи раніше їх не спостерігали на такій великій відстані від ядра галактики.

Згідно з новим дослідженням, мілководдя на крижаному супутнику Юпітера, можливо, не дасть змоги безпосередньо зазирнути в його глибокі підземні шари.

Таємничі високошвидкісні «кулі» — згустки газу, ймовірно збагаченого киснем, що рухаються зі швидкістю до 32 мільйонів км на годину, — були виявлені під час вибуху найрідкіснішого зоряного об’єкта в нашій галактиці.

Використовуючи яскраві радіоспалахи, вчені виявили величезне джерело матерії, про яке раніше не було відомо.

Завдяки космічному телескопу «Джеймс Вебб» (JWST) астрономи отримали зображення газових філаментів, які з’єднують гарячу атмосферу галактики з обертовим газовим диском, що живить її центральну надмасивну чорну діру.

Астрономи вперше виявили атмосферу, що оточує кам’янисту планету, схожу на Землю, яка обертається навколо свої зорі в таких умовах, що уможливлюють існування рідкої води на її поверхні.

В масивному зоряному скупченні, за допомогою астрометричних вимірювань, виявлено першу чорну діру зоряної маси з «відсутньої» популяції.