Астрономи дізналися як можуть утворюватися блакитні надгіганти - одні з найяскравіших і найгарячіших зір

Шляхом симуляцій новітніх зоряних моделей та аналізу чималої вибірки даних Великої Магелланової Хмари, дослідники знайшли переконливі докази того, що більшість блакитних надгігантів могла утворитися у результаті злиття двох зір, пов′язаних у бінарну (подвійну) систему.

Про це розповідають в Канарському астрофізичному інституті (IAC), передають OstanniPodii.com.

Блакитні надгіганти B-типу — це дуже світні та гарячі зорі (щонайменше у 10 000 разів більш світні та у 2-5 разів гарячіші за Сонце), з масами від 16 до 40 разів більшими за масу Сонця. Згідно з традиційними уявленнями про зорі, вони, як очікується, виникають під час дуже швидкої фази еволюції, а отже, їх рідко можна побачити. Чому ж тоді ми спостерігаємо їх так багато?

Важливою підказкою щодо їхнього походження є той факт, що більшість блакитних надгігантів є одинарними, тобто не мають гравітаційно пов′язаного компаньйона, якого можна було б виявити. Однак більшість молодих масивних зір народжуються у подвійних системах з компаньйонами. Чому блакитні надгіганти самотні? Відповідь: масивні бінарні зоряні системи "зливаються" та утворюють блакитних надгігантів.

У новаторському дослідженні під керівництвом Атіри Менон з IAC міжнародна команда астрофізиків провела комп′ютерні симуляції детальних моделей злиття зір і проаналізувала вибірку з 59 блакитних надгігантів початкового B-типу у Великій Магеллановій Хмарі, галактиці-супутнику нашого Чумацького Шляху.

Новини за подібною темою:

		Зорі, такі як Сонце, при наближенні до свого кінця схильні знищувати найближчі до себе планети
		Вперше отримано вигляд зблизька зорі за межами нашої галактики

"Ми симулювали злиття еволюційованих гігантських зір з їхніми меншими зоряними компаньйонами в широкому діапазоні параметрів, враховуючи взаємодію та змішування двох зір під час злиття. Новонароджені зорі живуть як блакитні надгіганти протягом другої найдовшої фази життя зорі, коли вона спалює гелій у своєму ядрі", - пояснює Менон.

За словами Артеміо Ерреро, дослідника IAC і співавтора роботи, "отримані результати пояснюють, чому блакитні надгіганти знаходяться у так званій "еволюційній прогалині" з класичної зоряної фізики, тобто в тій фазі їхньої еволюції, де ми не очікували б знайти зорі".

Але чи можуть такі злиття також пояснити виміряні властивості блакитних надгігантів? "Примітно, що ми виявили, що зорі, народжені у результаті таких злиттів, мають більший успіх у відтворенні поверхневого складу, зокрема, посилення азоту та гелію, у великій частині вибірки, ніж звичайні зоряні моделі. Це вказує на те, що злиття може бути панівним каналом утворення блакитних надгігантів", - говорить Денні Леннон, науковий співробітник IAC, який також брав участь у дослідженні.

В IAC зазначають, що це дослідження робить великий стрибок у вирішенні давньої проблеми у розумінні утворення блакитних надгігантів і вказує на важливу роль злиття зір у морфології галактик та їхніх зоряних популяцій. У наступній частині дослідження вчені спробують розвідати, як вибухають ці блакитні надгіганти та як вони впливають на обставу Всесвіту чорними дірами та нейтронними зорями.

Дослідження опубліковане в журналі The Astrophysical Journal Letters.

• еволюція зірки