Нейтронні зорі

Астрономи склали карту "дискових вітрів", пов′язаних з акреційним диском навколо Геркулеса X-1 — системи, в якій нейтронна зоря відтягує матеріал від сонцеподібної зірки. Отримані результати можуть допомогти у розгадці того, як надмасивні чорні діри формують цілі галактики.

Астрономи, які вивчають архівні спостереження потужних вибухів, так званих коротких сплесків гамма-променів (GRB), виявили світлові ознаки, які вказують на короткочасне існування надважкої нейтронної зірки незадовго до її колапсу в чорну діру.

Шляхом великих модельних розрахунків фізики дійшли загальних висновків про внутрішню структуру нейтронних зірок, де матерія досягає величезної щільності: залежно від маси ці зорі можуть мати ядро або дуже жорстке, або дуже м′яке.

Вченим можливо доведеться переосмислити спосіб утворення GRB після того, як дослідження показало, що ці колосальні позагалактичні сплески енергії іноді викликаються надмасивними зорями.

Група дослідників вперше ідентифікувала рідкісноземельні елементи, що утворюються в результаті злиття нейтронних зірок.

Вчені запропонували враховувати ще один параметр при обчисленні гравітаційно-хвильових даних, отриманих від злиттів нейтронних зірок.

В Чумацькому Шляху знайдено найважчу з відомих на сьогодні нейтронну зорю. Вона — "чорна вдова", що поїдає свого партнера; і можливо має верхню межу маси для нейтронних зірок.

Вперше вчені змоделювали злиття чорної діри з нейтронною зорею та подальший процес в одній симуляції.

Астрономи, аналізуючи дані від Огляду неба за допомогою VLA (VLASS), виявили одну з наймолодших відомих нейтронних зірок – надщільний залишок масивної зорі, що вибухнула як наднова.

Відкриття нейтронної зірки, що випромінює незвичайні радіосигнали, переписує наше уявлення про такі унікальні зоряні системи.