У нашій Сонячній системі виявлено нову кільцеву систему

Вчені виявили нову кільцеву систему навколо карликової планети на краю Сонячної системи. Кільцева система обертається набагато далі від батьківського тіла, ніж це характерно для інших кільцевих систем, що ставить під сумнів поточні теорії про їх формування.

Про відкриття розповідають в Шеффілдському університеті, передають OstanniPodii.com.

Кільцева система розташована навколо карликової планети під назвою Кваоар, яка приблизно вдвічі менша за Плутон та обертається навколо Сонця за Нептуном.

Відкриття було зроблено міжнародною групою астрономів за допомогою HiPERCAM - надзвичайно чутливої високошвидкісної камери, розробленої вченими Шеффілдського університету, яку встановлено на найбільшому у світі оптичному телескопі "Великий Канарський телескоп" (GTC) діаметром 10,4 метра на острові Лас-Пальмас.

Кільця занадто малі й тьмяні, щоб побачити їх безпосередньо на зображенні. Натомість, дослідники зробили своє відкриття, спостерігаючи окультацію, коли світло фонової зірки блокується Кваоаром під час його руху по орбіті навколо Сонця. Ця подія тривала менш як хвилину, але несподівано їй передували й за нею наступили два падіння світла, що вказує на наявність кільцевої системи навколо Кваоара.

Кільцеві системи відносно рідкісні в Сонячній системі. Крім відомих кілець навколо планет-гігантів Сатурна, Юпітера, Урана й Нептуна, тільки дві інші малі планети мають кільця - Шарікло та Хаумеа. Усі раніше відомі кільцеві системи змогли вижити завдяки тому, що вони обертаються близько до батьківського тіла, тож приливні сили не дають змоги матеріалу кільця акреціювати й утворювати супутники.

Новини за подібною темою:

		Пил з астероїда Бенну свідчить, що інгредієнти для життя та можливі середовища існування були широко розповсюджені у Сонячній системі
		Зовнішня Сонячна система може складатися ще з одного пояса малих об’єктів
		Астрофізики побудували модель, яка пояснює швидке формування планет

Примітність кільцевої системи навколо Кваоара полягає в тому, що вона перебуває на відстані понад сім планетарних радіусів - удвічі далі, ніж раніше вважалося максимальним радіусом згідно з так званою "межею Роша", яка є зовнішньою межею, де, як вважалося, кільцеві системи можуть вижити. Для порівняння, основні кільця навколо Сатурна знаходяться в межах трьох планетарних радіусів. Тому це відкриття змусило переглянути теорії утворення кілець.

Професор Вік Дхіллон, співавтор дослідження з кафедри фізики та астрономії Шеффілдського університету, сказав: “Виявлення нової системи кілець у нашій Сонячній системі було несподіваним, і подвійно несподіваним було виявлення кілець на такій великій відстані від Кваоара, що спростувало наші колишні уявлення про те, як утворюються такі кільця. Використання нашої високошвидкісної камери - HiPERCAM - зіграло ключову роль у цьому відкритті, оскільки подія тривала менше ніж одну хвилину, а кільця занадто малі й тьмяні, щоб побачити їх на прямому зображенні”.

“Усі дізнаються про чудові кільця Сатурна ще в дитинстві, тому ми сподіваємося, що це нове відкриття допоможе зрозуміти, як вони з'явилися”, - додав професор Дхіллон.

У дослідженні взяли участь 59 учених з усього світу під керівництвом Федерального університету Ріо-де-Жанейро в Бразилії. Результати було опубліковано в журналі Nature у статті "Щільне кільце транснептунового об'єкта Кваоар поза його межею Роша".

! Читайте ще цікаві новини про космос на сайті, або слідкуйте за ними на Facebook.

• Сонячна система