"Монструозний" регіон зореутворення

Так само як хмари на Землі, хмари газу та пилу в космосі іноді можуть нагадувати знайомі об’єкти або навіть істот з популярних фільмів.

Про це розповідають в Лабораторії реактивного руху НАСА.

Чи бачите ви монстра на картинці вище? Чи схожі яскраві плями у верхній частині зображення на пронизливі очі й витягнуту морду Годзілли?

Насправді це барвисте зображення, зроблене космічним телескопом Спітцер, показує туманність — хмару газу та пилу в космосі. За мільярди років у тому матеріалі утворилося незліченна кількість зірок. Випромінювання, яке вони виділяють протягом свого життя, вирізьблює газ і пил, змінюючи форму хмари. Серйозні зміни також відбуваються, коли масивні зорі гинуть і вибухають, стаючи надновими. Якщо дивитися у видимому світлі, тобто у тому, що можуть розпізнати людські очі, ця область майже повністю закрита хмарами пилу. Але інфрачервоне світло (довжина хвилі довша, ніж сприймається нашим оком) може проникати через хмари, відкриваючи приховані області, подібні до цієї.

Чотири кольори (синій, блакитний, зелений та червоний) використовуються для представлення різних довжин хвиль інфрачервоного світла; жовтий та білий є комбінаціями цих довжин хвиль. Синій та блакитний представляють довжини хвиль, які в основному випромінюють зорі; пил та органічні молекули, які називаються вуглеводнями, виглядають зеленими; а теплий пил, нагрітий зорями або надновими, виглядає червоним.

Це зображення обробив астроном Каліфорнійського технологічного університету Роберт Херт, який відповідає за переважну більшість публічних зображень, створених на основі даних Спітцера з моменту запуску обсерваторії у 2003 році. Херт також є тим, хто помітив Годзіллу на зображенні.

Новини за подібною темою:

		Три "червоні монстри" у ранньому Всесвіті кидають виклик сучасним моделям формування галактик
		"Вебб" став свідком, як чорна діра "виморює голодом" свою галактику
		"Вебб" зазирнув у віддалені куточки нашої галактики

«Я не шукав монстрів», — сказав він. «Я просто випадково кинув погляд на область неба, яку переглядав багато разів раніше, але ніколи не збільшував масштаб. Іноді, якщо ви просто кадруєте область по-іншому, то з′являється те, чого ви раніше не бачили. Це були очі й рот, які проричали мені "Годзілла"».

Херт не самотній у своїй тенденції бачити об′єкти, пов′язані з Землею, на знімках космосу. Парейдолія — це наукова назва схильності людини сприймати конкретний, часто значущий образ у випадковому або неоднозначному візуальному зображенні. Інші вчені побачили на знімках Спітцера серед іншого павука чорну вдову, ліхтар Джека (ліхтар з гарбуза до Хелловіну), змію, відкритий людський мозок та зореліт "Ентерпрайз".

У січні 2020 року космічний апарат Спітцер, керований Лабораторією реактивного руху НАСА у Південній Каліфорнії, був виведений з експлуатації, але вчені продовжують вивчати його величезний набір даних у пошуку нової інформації про Всесвіт. А Херт продовжує шукати привабливі образи.

«Це один зі способів, яким ми хочемо, щоб люди долучилися до неймовірної роботи, яку зробив Спітцер», — сказав він. «Я шукаю захопливі області, які можуть розповісти історію. Іноді це історія про те, як утворюються зорі та планети, а іноді - про гігантського монстра, що лютує в Токіо».

Туманність, схожа на Годзіллу, розташована в сузір’ї Стрільця, вздовж площини Чумацького Шляху, яка була частиною дослідження Спітцера GLIMPSE (Екстраординарне інфрачервоне обстеження в середині площини галактичної спадщини). Зорі у верхньому правому куті (де очі та морда цього космічного Годзілли) знаходяться на невідомій відстані від Землі, але всередині нашої галактики. Розташована приблизно за 7800 світлових років від Землі, яскрава область в нижньому лівому куті (права рука Годзілли) відома як W33.

Credit: NASA/JPL-Caltech

! Читайте ще цікаві новини про космос на сайті, або слідкуйте за ними на Facebook.

• Зореутворення в галактиках
• туманність