Чому одна дивна металева зоря виривається з Чумацького Шляху?

На відстані приблизно 2000 світлових років від Землі є зоря, що катапультується до краю нашої галактики.

Ця зоря, відома як LP 40−365, належить до унікальної породи швидко рухомих зірок — частин залишків масивних зірок-білих карликів, які збереглися у вигляді шматків після гігантського зоряного вибуху, розповідають у Бостонському університеті (BU).

"Ця зоря рухається настільки швидко, що майже напевно покидає галактику... [вона] рухається зі швидкістю понад 3 мільйони кілометрів на годину", - говорить Джей Джей Гермес, доцент астрономії Коледжу мистецтв та наук BU. Але чому цей летючий об’єкт стрімко лишає Чумацький Шлях ? Тому що він є шматком шрапнелі від минулого вибуху — космічної події, відомої як наднова, — який все ще рухається вперед.

"Пережити часткову детонацію і досі вижити — це дуже круто й унікально, і лише в останні кілька років ми почали думати, що така зоря може існувати", - каже Оделія Путтерман, колишня студентка BU, яка працювала в лабораторії Гермеса.

У новій роботі, опублікованій у “The Astrophysical Journal Letters”, Гермес та Путтерман розкривають нові спостереження за цими залишками «зоряної шрапнелі», які дають уявлення про інші зорі з подібним катастрофічним минулим.

Путтерман та Гермес проаналізували дані космічного телескопа Хаббла та Супутника спостережень за транзитами екзопланет (TESS), який оглядає небо та збирає світлову інформацію про близькі та далекі зорі. Переглянувши різні види світлових даних з обох телескопів, дослідники та їх колеги по співпраці виявили, що LP 40−365 не тільки викидається з галактики, але й, судячи з характеру яскравості у даних, також обертається на своєму шляху.

"Зоря, по суті, була відстріляна з вибуху, і ми [спостерігаємо] її обертання на шляху до виходу", - каже Путтерман, другий автор роботи.

Новини за подібною темою:

		Спостереження "Вебба" за лінзованою надновою допомагає підтвердити теорію Габбла
		"Габбл" висвітлив наднову в далекій галактиці
		Астрономи виявили "спокійні й темні" нейтронні зорі, які обертаються навколо схожих на Сонце зірок

"Ми копнули трохи глибше, щоб з'ясувати, чому ця зоря [неодноразово] ставала яскравішою та тьмянішою, і найпростіше пояснення полягає в тому, що ми бачимо, як щось на її поверхні обертається і виходить з поля огляду кожні дев'ять годин", - каже Гермес, роблячи припущення щодо швидкості її обертання. Усі зорі обертаються - навіть наше Сонце повільно обертається навколо своєї осі кожні 27 днів. Але для фрагмента зірки, що пережив наднову, дев’ять годин вважаються відносно повільним темпом.

Наднові виникають, коли білий карлик стає занадто масивним, щоб утримувати себе, зрештою викликаючи космічну детонацію енергії. Визначення швидкості обертання такої зорі, як LP 40−365 після наднової, може надати підказки щодо початкової двозоряної системи, з якої вона вийшла. Звичайною річчю у Всесвіті є те, що зорі утворюють тісні пари, у тому числі білі карлики, які є дуже щільними зорями, що утворюються наприкінці життя зорі. Якщо один білий карлик віддає занадто багато маси іншому, то зоря, на яку відбувається скидання маси, може самознищитися, що призведе до наднової. Наднові, як вважають дослідники, є поширеним явищем в галактиці й можуть відбуватися різними способами, але їх зазвичай дуже важко побачити. Через це важко визначити, яка зоря вибухнула, а яка скинула надто багато маси на свого зоряного партнера.

Виходячи з відносно повільної швидкості обертання LP 40−365, Гермес і Путтерман відчувають більшу впевненість у тому, що це осколки зорі, яка самознищилася після того, як її партнер отримав занадто багато маси, коли вони колись оберталися одна навколо іншої на великій швидкості. Оскільки зорі так швидко і близько оберталися навколо одна одної, вибух відкинув обидві зорі, і тепер ми бачимо лише LP 40–365.

"Ця [робота] додає ще один прошарок знань про те, яку роль ці зорі відіграли, коли сталася наднова", і що може статися після вибуху, говорить Путтерман. "Розуміючи, що відбувається з цією конкретною зорею, ми можемо почати розуміти, що відбувається з багатьма іншими подібними зорями, які вийшли з подібної ситуації".

"Це дуже дивні зорі", - каже Гермес. Такі зорі, як LP 40–365, - це не тільки одні з найшвидших зірок, відомих астрономам, але й найбагатші  на метал зорі з коли-небудь виявлених. Такі зорі, як наше Сонце, складаються з гелію та водню, але зоря, яка пережила наднову, в основному складається з металевого матеріалу, тому що "те, що ми бачимо, є побічними продуктами бурхливих ядерних реакцій, які відбуваються, коли зоря вибухає", каже Гермес, що робить такі зоряні осколки особливо цікавими для вивчення.

! Читайте ще цікаві новини про космос на сайті, або слідкуйте за ними на Facebook.

• Наднові
• Білий карлик
• бінарна система