Космос - ст. 78

Після майже десятирічної роботи міжнародна група астрономів опублікувала найдетальніші знімки галактик, які розкривають їхню внутрішню роботу в безпрецедентних деталях.

Вивчаючи галактичне тіло, яке знаходиться по сусідству з нашим Чумацьким Шляхом, -- Велику Магелланову Хмару -- вчені виміряли тисячі близьких зірок та далеких галактик, які ніколи раніше не були ідентифіковані у радіохвильовому діапазоні.

Галактики та темна матерія поєднуються разом, як арахісове масло та желе. Рідко буває одна без іншої, але недавно відкрита галактика під назвою NGC 1052-DF2 майже повністю не має темної матерії.

Одне з найбільших питань, які ми ставимо собі щодо Всесвіту: чи ми самотні як технологічно розвинений вид? У зв′язку з цим виникають інші питання: якщо інопланетяни існують, то якого вигляду були б їхні технології? І, відповідно, як ми могли б виявити ці технології?

Вчені помітили раніше невпізнану особливість нашої галактики Чумацький Шлях: контингент молодих зірок та зореутворювальних хмар стирчить з одного зі спіральних рукавів Чумацького Шляху, як тріска з дерев’яної дошки.

Точно так само, як землетруси спричиняють гул нашої планети, коливання у нетрях Сатурна змушують газового гіганта злегка похитуватися. Ці рухи, своєю чергою, викликають брижі в кільцях Сатурна.

Регіон активного зореутворення у сузір′ї Змієносця надає астрономам нове уявлення про умови, в яких народилася наша Сонячна система.

Чорні діри чудово всмоктують матерію. Настільки сильно, що навіть світло не може вирватися з їх обіймів (звідси й назва). Але з огляду на їх талант до поглинання, чому чорні діри не продовжують все розширюватися й розширюватися і просто не поглинуть Всесвіт?

Аномалії розподілу водню в кратері Оккатор на Церері свідчать про наявність крижаної кори у карликової планети.

Серед величезних хмар регіонів зореутворення, як ця, приховуються потенційні підказки про формування нашої Сонячної системи.