Космос - ст. 62

Астрономи виявили, що навіть слабкий струменевий потік з низькоактивної чорної діри може бути свого роду листодувом для очищення окремих частин галактики. Спостережувана чорна діра видаляє близько 75% холодного газу в центральних областях галактики за кілька мільйонів років. Це, ймовірно, зупиняє зореутворення.

Астрономи знайшли докази існування ще однієї планети, що обертається навколо Проксими Центавра, найближчої до нашої Сонячної системи зірки. Планета-кандидат є третьою виявленою в системі та найлегшою з виявлених планет навколо цієї зірки. Маючи лише чверть маси Землі, планета також є однією з найлегших екзопланет серед коли-небудь знайдених.

Міжнародна група астрономів виявила незвичайне масивне скупчення молодих галактик, що формуються в ранньому Всесвіті. Нещодавно відкритий галактичний мегаполіс, що зростає, названий MAGAZ3NE J095924+022537, є новонародженим кластером галактик, або протокластером, який складається щонайменше з 38 галактик-членів і знаходиться на відстані приблизно 11,8 мільярда світлових років від Землі.

Виявлено небачений раніше механізм, який підживлює величезні планетарні аврори на Сатурні.

Наш Всесвіт може бути не так тонко налаштований, щоб можна було б передбачати існування паралельних всесвітів. Натомість, він може бути здатен створити життя за набагато ширшого кола обставин, ніж здається на перший погляд.

Закартографовано магнітне поле вздовж одного з філаментів, що окреслюють найщільніші скелетні спіральні структури нашої галактики.

Міжнародна група дослідників отримала вагомі докази, що можлива подія мікролінзування пов’язана з наявністю чорної діри, яка одиноко бродить у міжзоряному просторі – перша з коли-небудь спостережуваних.

У новому дослідженні продемонстровано вплив прохожих зірок, невирівняних подвійних зірок і прохожих газових хмар на формування планет у ранніх зоряних системах.

Стандартна модель космології описує, як виник Всесвіт, згідно з думкою більшості фізиків. Але у новому дослідженні, в якому проводилися симуляції еволюції галактик у рамках цієї моделі, виявлені значні розбіжності з реальними спостереженнями.

Астрономи виявили два окремі випадки "мінінептунових" планет, які втрачають свою пухлу атмосферу та, ймовірно, перетворюються на суперземлі. Випромінювання від зірок цих планет руйнує їх атмосферу, змушуючи гарячий газ видалятися, як пара з каструлі з киплячою водою.