Космос - ст. 58

Астрономи виявили два окремі випадки "мінінептунових" планет, які втрачають свою пухлу атмосферу та, ймовірно, перетворюються на суперземлі. Випромінювання від зірок цих планет руйнує їх атмосферу, змушуючи гарячий газ видалятися, як пара з каструлі з киплячою водою.

Знайдено можливе пояснення дивному місцеперебуванню масивних зірок, які знаходяться далеко від місця свого народження в диску нашої галактики Чумацький Шлях.

На зображеннях Чумацького Шляху видніються мільярди зірок, розташованих у вигляді спіралі, що розходиться від центру галактики, з освітленим газом між ними. Але наші очі можуть побачити лише поверхню того, що утримує нашу галактику разом. Близько 95% маси нашої галактики невидимі та не взаємодіють зі світлом. Вона складається із загадкової субстанції під назвою темна матерія, яку ніколи не вимірювали безпосередньо.

Планети зазвичай не набагато старіші за зорі, навколо яких вони обертаються. Візьміть Сонце: воно народилося 4,6 мільярда років тому, і незабаром після цього виникла Земля. Але астрономи виявили, що можливий і зовсім інший сценарій. Навіть якщо зорі близькі до смерті, деякі їх типи все ще можуть утворювати планети. Якщо це підтвердиться, теорії планетоутворення необхідно буде відкоригувати.

У центрі більшості галактик знаходиться надмасивна чорна діра. Деякі з них активно споживають газ і пил навколо себе, викидаючи зайву енергію у вигляді потужних струменів, які ми бачимо як квазари по всьому спостережуваному Всесвіту. Нове дослідження, проведене астрономами з Центру космічного світанку, розглянуло цей процес за допомогою нових методів, і результати можуть змінити наше уявлення про дієту цих космічних гігантів.

Космічний телескоп зробив детальніший знімок невеликої галактики неправильної форми, яка вважається подібною до найперших галактик Всесвіту.

Детально проаналізовано атмосферу однієї з найбільш екстремальних відомих планет. Результати дослідження цієї гарячої юпітероподібної планети можуть допомогти астрономам зрозуміти складність багатьох інших екзопланет, включаючи землеподібні планети.

Це зображення від космічного телескопа Хаббл показує один з трьох сегментів, які охоплюють область зореутворення шириною 65 світлових років під назвою Комплекс хмар Хамелеона.

Команда спеціалістів, що займається вивченням радіохвиль у Всесвіті, виявила дещо незвичайне, що тричі на годину виділяє гігантський сплеск енергії, і це не схоже ні на що, що астрономи бачили раніше.

Запропоновано нове пояснення для таємничих надаркадних низхідних потоків, які відбуваються у сонячному спалаху.