Космос - ст. 55

Астрономи виявили, що білий карлик вижив після вибуху термоядерної наднової, і навіть став яскравішим.

Вчені об′єднали дані місії НАСА "Нові горизонти" з новітніми лабораторними експериментами та моделюванням екзосфери, щоб визначити ймовірний склад червоної шапки на супутнику Плутона Хароні та можливі шляхи її утворення.

Астрономи завершили глибокі оптичні та інфрачервоні спостереження далекого протокластера та дійшли висновку, що процеси зореутворення в ньому, хоча і є виключно активними, але схоже що в цілому слідують тим же процесам, які спостерігаються в нашій галактиці.

Астрономи, аналізуючи дані від Огляду неба за допомогою VLA (VLASS), виявили одну з наймолодших відомих нейтронних зірок – надщільний залишок масивної зорі, що вибухнула як наднова.

Астрофізики розробили перше моделювання гігантської молекулярної хмари для зореутворення, що включає джети, випромінювання, вітри, наднові.

Попри те, що галактика має найбільший псевдобалдж у локальному Всесвіті, схоже що у минулому в неї не врізалися масивні галактики.

Передсмертна агонія зорі настільки сильно порушила її планетарну систему, що мертва зоря, звана білим карликом, тепер вбирає в себе уламки як зі внутрішньої, так і з зовнішньої частини системи.

Астрономи виявили нову багатопланетну систему в нашій галактичній околиці, яка знаходиться всього за 33 світлових років від Землі, що робить її однією з найближчих відомих багатопланетних систем до нашої Сонячної.

Незвичайну поведінку сірки в атмосфері Венери неможливо пояснити "повітряною" формою позаземного життя, йдеться у новому дослідженні.

Якщо дивитися на зореутворювальну хмару L483 звіддаля, вона виглядає нормальною. Але коли група астрофізиків стала вдивлятися все ближче та ближче, все ставало дедалі дивнішим.