Космос - ст. 56

Нове дослідження понад 100 галактик виявило ознаки того, що чорні діри знищують тисячі зірок у прагненні набрати масу.

Кадр цього знімка, зробленого “Ширококутною камерою 3” космічного телескопа “Хаббл”, заповнює спіральна галактика M91.

Астрономи вперше виявили тип схудлих зірок-червоних гігантів. Ці зорі різко зменшилися, можливо, через наявність жадібного сусіда.

Астрономи виявили у ранньому Всесвіті чорну діру, що швидко зростає, яка вважається критично важливою "відсутньою ланкою" між молодими зореутворювальними галактиками та першими надмасивними чорними дірами.

Сторона Місяця, що повернута до Землі, виглядає набагато інакше, ніж прихована від нас сторона. На ближній стороні переважає місячне море — величезні, темного кольору залишки древніх лавових потоків. На противагу цьому, побита кратерами дальня сторона практично позбавлена рис масштабного моря. Чому обидві сторони так відрізняються одна від одної – одна з найзагадковіших таємниць Місяця.

Міжнародна команда астрономів виявила найвіддаленіший з відомих астрономічний об’єкт. Почавши сяяти лише через 300 мільйонів років після Великого вибуху, галактика може бути домівкою для найстаріших зірок у Всесвіті або надмасивної чорної діри.

Дослідники підтвердили існування у Великій Магеллановій Хмарі витягнутих орбіт, які знаходяться в основі процесу формування перемички. Для побудови карти швидкостей зірок у центральній області галактики використовувався метод повторних спостережень за зображеннями.

Завдяки вдалому розташуванню масивного скупчення галактик астрономи за допомогою космічного телескопа Хаббла зафіксували найвіддаленішу одинарну зірку, з коли-небудь бачених, на рекордній відстані у 28 мільярдів світлових років.

Недавно виявлені відкладення шаруватого льоду в кратерах, розкиданих по південній півкулі Марса, дають уявлення про те, як орієнтація планети контролювала її клімат впродовж останніх 5 мільйонів років.

Солона вода в крижаній оболонці супутника Юпітера Європи може переносити кисень у вкритий льодом океан рідкої води, де він потенційно може сприяти підтримуванню інопланетного життя.