Космос - ст. 56

На цьому гостроцікавому спостереженні космічного телескопа Хаббла, поблизу центру зображення, гравітаційне лінзування призвело до дзеркального відображення однієї галактики, створивши захопливий орнамент. Третє спотворене зображення цієї ж галактики виглядає як міст між ними.

Оскільки Юпітер більший, у нього мають бути більші й дивовижніші кільця, ніж у Сатурна. Але нове дослідження показує, що масивні супутники Юпітера не дають цьому видінню освітлювати нічне небо.

У новому дослідженні пропонується новий спосіб виявлення тьмяних тіл, у тому числі планет, що обертаються навколо екзотичних бінарних зірок, відомих як катаклізмічні змінні (CV).

Вивчивши мерехтливий пульсар, який знаходиться у бінарній системі разом з рідкісним білим карликом, вчені отримали можливість скласти карту міжзоряної плазми в масштабах Сонячної системи.

Група міжнародних експертів, відомих тим, що розвінчують відкриття чорних дір, виявила сплячу чорну діру зоряної маси у Великій Магеллановій Хмарі, галактиці-сусідці нашої галактики.

Виявлено нове явище, назване ефектом "коливальної тіні", яке описує орієнтацію дисків в планетарних системах при їх формуванні та рух дисків навколо зорі-господаря. Ефект також підказує, як вони можуть еволюціонувати з часом.

Вперше вчені змоделювали злиття чорної діри з нейтронною зорею та подальший процес в одній симуляції.

Міжнародна дослідницька група встановила, що блазари однозначно пов′язані з високоенергетичними астрофізичними нейтрино з безпрецедентним рівнем впевненості.

Астрономи, вивчаючи зоряні розплідники, місця народження зірок у Чумацькому Шляху, виявили, що майже половина зірок у галактиці формується в бінарних/множинних зоряних системах (подвійних, потрійних, четверних).

Міжнародна команда астрономів виявила дивний та постійний радіосигнал з далекої галактики, який, схоже що, спалахує з дивовижною регулярністю.