Космос - ст. 123

Дуже давно – приблизно 4,5 мільярдів років тому – наше Сонце і Сонячна система сформувалися за короткий проміжок часу, за 200 000 років.

Невелика команда астрономів знайшла новий спосіб «побачити» невловимі ореоли темної матерії, що оточують галактики, за допомогою нової техніки, яка в 10 разів точніша за попередній найкращий метод.

Глиняне підґрунтя у найсухішій пустелі на Землі може допомогти у пошуку життя на Марсі.

Серед найбільш екстремальних планет, виявлених за межами нашої Сонячної системи, -- лавові планети: вогненно-гарячі світи, які обертаються так близько до своєї зірки-господаря, що деякі регіони на них, ймовірно, вкриті океанами розплавленої лави.

Міжнародна команда дослідників, очолювана Лейденським університетом (Нідерланди), картографувала дев′ять гігантських зіткнень галактичних кластерів. Зіткнення відбулися сім мільярдів років тому і їх можна було спостерігати, оскільки вони прискорюють частинки до високих швидкостей. Вперше вивчаються зіткнення таких віддалених кластерів.

З тих пір, як астрономи підтвердили наявність планет поза нашою Сонячною системою, званих екзопланетами, людство цікавить: як багато з них можуть утримувати життя.

За допомогою обсерваторії SOFIA вперше підтверджено наявність води на освітленій сонцем поверхні Місяця.

З′являючись у безмежній темряві космосу, "NGC 34" на цьому знімку від космічного телескопа Хаббла більше схожа на потойбічну біолюмінесцентну істоту з глибоких океанів, аніж на галактику.

Космічний апарат OSIRIS-REx під час дотику з астероїдом Бенну захопив матеріал з поверхні, але частину з нього розгубив.

На цьому вражаючому знімку, зробленому космічним телескопом Хаббла, галактика NGC 2799 (зліва), як видно, витягується у напрямку центру галактики NGC 2798 (праворуч).