Космос - ст. 117

Міжнародна команда вчених за допомогою спектрографа ESPRESSO підтведила існування планети розміром із Землю навколо найближчої до Сонячної системи зірки, Проксима Центавра. Планета Проксіма b має масу 1,17 земної і знаходиться в жилій зоні своєї зірки, обертаючись навколо неї за 11,2 дня.

Нове дослідження показує, що під тиском деякі надмасивні чорні діри насправді благоденствують.

Астрономи отримали зображення надрідкісного типу галактики, описуваного як "космічне вогняне кільце", яка існувала 11 мільярдів років тому.

Астрономи, використовуючи Атакамський великий міліметровий/субміліметровий масив (ALMA), виявили квазіперіодичні мерехтіння у міліметрових хвилях, що надходять від центру Чумацького Шляху, Стрільця (Sgr) A*. Команда вчених інтерпретувала ці мерехтіння як такі, що викликані обертанням радіо-джерела навколо надмасивної чорної діри з радіусом орбіти меншим, ніж у Меркурія.

Навколо молодої зірки AB Aurigae у щільному диску із газу та пилу астрономи виявили спіралеподібну структуру із "закрутком", що може бути місцем, де утворюється планета.

У нашому Всесвіті, якому 13,8 мільярдів років, більшість галактик, таких як наш Чумацький Шлях, формувалися поступово, досягнувши своєї великої маси порівняно пізно. Але традиційні моделі формування галактик ставить під сумнів нове відкриття, зроблене за допомогою Атакамського великого міліметрового/субміліметрового масиву (ALMA), галактики з масивним обертовим диском, яка спостерігається, коли Всесвіту було лише десять відсотків його поточного віку.

Ми живемо в галактиці-великому місті. Чумацький Шлях настільки великий, що має супутникові галактики, які обертаються навколо нього так само, як Місяць обертається навколо Землі. Цей механізм багато говорить про таємниці Всесвіту - від того, як утворюються галактики, до загадкової природи темної матерії.

Пару гамма-променевих гігантських бульбашок, відцентрованих на ядрі галактики Чумацький Шлях, було відкрито космічним гамма-проміневим телескопом Фермі 10 років тому. Але як виникли ці, так звані, "бульбашки Фермі", залишилося загадкою.

Злиття між чорними дірами та нейтронними зірками у щільних зоряних скупченнях зовсім не схожі на ті, що відбуваються в ізольованих регіонах, де зірок мало. Пов′язані з ними особливості могли б мати вирішальне значення для вивчення гравітаційних хвиль та їх джерел.

Прислуховуючись до биття сердець зірок, астрономи вперше визначили життєвий ритм класу зоряних об’єктів, який до цього часу спантеличував учених.