Космос - ст. 116

Точні вимірювання показують, що екзопланети мають надзвичайно подібні щільності, що надає підказки щодо їх складу.

За допомогою космічного телескопа Хаббла зроблено портрет приголомшливої спіральньої галактики з баром.

Нещодавнє дослідження припускає можливість існування "надзвичайно великих чорних дір", або SLAB, які навіть більші за надмасивні чорні діри, що вже спостерігаються в центрах галактик.

Далеко внизу на найбільшому місяці Сатурна, Титані, під газовим атмосферним саваном лежить Кракенове море — море рідкого метану. Астрономи підрахували, що море має бути глибиною не менше 300 метрів поблизу його центру — достатньо місця для потенційних досліджень за допомогою роботизованого підводного човна.

За допомогою обсерваторії на Міжнародній космічній станції було зафіксовано "синій джет" -- струмінь, що виходить з грозової хмари на кілька десятків кілометрів вгору.

Зображення двох канонічних планетарних туманностей, зроблені космічним телескопом Хаббла, розкривають нову інформацію про те, як вони розвивають свої драматичні особливості.

Астрономи представили найбільш детальний погляд на деформацію нашої власної галактики.

За допомогою потужного південноафриканського телескопа MeerKAT виявлено дві гігантські радіогалактики. Вважається, що ці галактики є одними з найбільших поодиноких об’єктів у Всесвіті.

Сонце — єдина зірка в нашій системі. Але багато точок світла на нашому нічному небі не такі самотні. За певними оцінками, понад три чверті всіх зірок існують у вигляді бінарів — з одним компаньйоном — або у ще більш складних стосунках. Зірки, розташовані у тісній близькості, можуть драматично впливати на своїх сусідок. Вони можуть позбавляти матеріалу одна в одної, зливатися або спотворювати рухи одна одної у космосі.

Космічний телескоп Хаббла зробив знімок NGC 613, яка є прекрасним представником галактик свого типу.