Космос - ст. 11

Астрономи вперше помітили "приховані" зорі, включаючи новий тип гігантів похилого віку на прізвисько "старий курець". Таємничі об′єкти існують в самому серці нашої галактики Чумацький Шлях і можуть сидіти тихо десятиліттями – згасаючи майже до невидимості – перш ніж раптово випустити хмари диму.

На цьому новому зображенні від космічного телескопа НАСА "Габбл" сяє пара маленьких галактик, що взаємодіють між собою.

Космічний телескоп Джеймса Вебба представив зображення регіону H II у Великій Магеллановій Хмарі, галактиці-супутнику нашого Чумацького Шляху. Ця туманність, відома як N79, є областю міжзоряного іонізованого атомарного водню.

За допомогою радіотелескопа MeerKAT астрономи виявили новий невідомий об′єкт у Чумацькому Шляху, який важчий за найважчі відомі нейтронні зорі та водночас легший за найлегші відомі чорні діри.

Використовуючи ударні кратери як інструмент датування, визначено максимальні часові рамки для формування мереж марсіанських долин, створених проточною водою.

У системі з двома відомими планетами астрономи помітили дещо нове: невеликий об′єкт, що проходив перед схожою на Сонце зорею. Це виявилася ще одна планета, співрозмірна із Землею, у якої одна сторона постійно розпечена до понад 1200 градусів за Цельсієм.

Астрономи виявили відсутню ланку у зоряній еволюції, встановивши прямий зв′язок між вибуховою смертю масивних зір та утворенням найбільш компактних і загадкових об′єктів у Всесвіті — чорних дір і нейтронних зір.

Космічний телескоп "Джеймс Вебб" (JWST) виявив на ізольованому коричневому карлику інфрачервону емісію метану, що може свідчити про нагрівання атмосфери авроральними процесами.

Вперше астрономи об′єднали дані рентгенівської обсерваторії Чандра й космічного телескопа Джеймса Вебба для вивчення добре відомого залишку наднової Кассіопеї A (Cas A), та, можливо, розгадали таємницю химерної структури всередині.

Поєднавши кількарічні спостереження "Габбла" з комп′ютерним моделюванням, астрономи знайшли докази того, що на пекельній планеті кружляють масивні циклони, які постійно виникають і руйнуються через велику різницю температур між стороною, зверненою до зорі, і темною нічною стороною екзопланети.