Наука та техніка - ст. 92

Астрономи попередньо з’ясували, як співвідноситься товщина протопланетного диска із відстанню до зорі.

Дослідники розробили нову методику для дослідження динаміки ранньої Сонячної системи шляхом аналізу магнетитів у метеоритах з використанням хвильової природи електронів.

Зорі, розкидані по космосу, виглядають по-різному, але вони можуть бути більш схожими, ніж вважалося раніше.

Дві галактики вигинають світло від розташованого за ними яскравого квазара так, що ми його бачимо п’ять разів.

Супер спалахи — екстремальні сплески випромінювання від зірок — підозрювалися у завданні тривалої шкоди атмосфері, а отже життєпридатності планет.

Дослідники виявили дивні хмари електронів, що оточують галактики глибоко в космосі -- на відстані близько мільярда світлових років від нас. Хмари, які раніше ніколи не спостерігалися, нагадують двох привидів, що танцюють.

Дані, надіслані на Землю марсоходом NASA Perseverance після його першої спроби відібрати зразок породи на Марсі та запечатати її у пробірку, свідчать про те, що під час первинного відбору не було зібрано жодних зразків породи.

Уперше астрономи зафіксували найперші моменти наднової — вибухової смерті зірок — у невиданих досі деталях.

Навколо чорної діри із зорею-компаньйоном астрономи помітили незвичайний набір кілець у рентгенівському випромінюванні, створені світловим відлунням — явищем, подібним до відлуння звукових хвиль, що відскакують від твердих поверхонь.

На додачу до трьох відомих планет у системі за 35 світлових років від нас, які потенційно можуть утримувати воду, астрономи виявили ще одну, масою у половину венеріанської, а також є підозри про існування п’ятої у жилій зоні.