Пілотований політ на Марс можливий, якщо він не перевищуватиме чотирьох років

Відправлення людей на Марс потребує від учених та інженерів подолання цілого ряду технологічних та безпекових перешкод. Однією з них є серйозний ризик, викликаний корпускулярним випромінюванням Сонця, далеких зір та галактик.

Про це розповідають у Каліфорнійському університеті у Лос-Анджелесі (UCLA).

Відповіді на два ключових питання значною мірою допомогли б подолати цю перешкоду: чи буде корпускулярне випромінювання представляти занадто серйозну загрозу для життя людини протягом усієї подорожі на Червону планету? І чи міг би саме час місії на Марс захистити астронавтів та космічний корабель від радіації?

У новій статті, опублікованій у рецензованому журналі Space Weather, міжнародна група вчених-космологів, включаючи дослідників з UCLA, відповідає на ці два питання як "ні" та "так".

Тобто, люди повинні мати можливість безпечно подорожувати на Марс та назад за умови, що космічний корабель має достатнє екранування та подорож у обидва кінці коротша приблизно за чотири роки. І обраний час для людської місії на Марс дійсно змінив би ситуацію: вчені визначили, що найкращий час покинути Землю для польоту буде тоді, коли сонячна активність досягне свого піку, відомого як сонячний максимум.

Розрахунки вчених демонструють, що можна було б захистити космічний корабель на Марс від енергетичних частинок Сонця, оскільки найбільш небезпечні та енергетичні частинки з далеких галактик під час сонячного максимуму відхиляються посиленою сонячною активністю.

Подорож такої тривалості можна було б собі уявити. Середній політ на Марс займає близько дев′яти місяців, тому залежно від часу запуску та наявного палива, правдоподібно, що людська місія може досягти планети й повернутися на Землю менш ніж за два роки, вважає Юрій Шприц, дослідник-геофізик UCLA та співавтор статті.

"Це дослідження показує, що хоча космічна радіація накладає жорсткі обмеження на те, наскільки важким може бути космічний корабель, і часом запуску, а також створює технологічні труднощі для місій людини на Марс, така місія є життєздатною", - сказав Шприц, який також є керівником відділу космічної фізики та космічної погоди у Дослідницькому центрі геологічних наук у Потсдамі, Німеччина.

Дослідники рекомендують тривалість для місії не більше чотирьох років, оскільки довша подорож наражатиме астронавтів небезпечно великій кількості радіації під час кругової подорожі – навіть якщо припустити, що вони вирушать тоді, коли вона буде відносно безпечнішою, ніж в інший час. Вчені також повідомляють, що головною небезпекою для такого польоту були б частинки з-за меж нашої Сонячної системи.

Шприц та його колеги з UCLA та інших інститутів об′єднали геофізичні моделі корпускулярного випромінювання для сонячного циклу з моделями того, як радіація впливатиме на пасажирів-людей, включаючи її різний вплив на різні органи тіла, а також на космічний корабель. Моделювання визначило, що наявність корпусу космічного корабля, виготовленого з відносно товстого матеріалу, може допомогти захистити космонавтів від радіації, але якщо екранування надто товсте, то може збільшити кількість вторинного випромінювання, якому вони піддаватимуться.

Два основні види небезпечного випромінювання в космосі – це енергетичні частинки Сонця та галактичні космічні промені; інтенсивність кожного виду залежить від сонячної активності. Активність галактичних космічних променів найнижча протягом 6-12 місяців після піку сонячної активності, тоді як інтенсивність сонячних енергетичних частинок найбільша під час сонячного максимуму, сказав Шприц.

! Читайте ще цікаві новини про космос на сайті, або слідкуйте за ними на Facebook.