Галактики-супутники можуть продовжувати зореутворення, коли вони проходять близько від своїх батьківських галактик

Історично так склалося, що більшість вчених вважають, що як тільки галактика-супутник проходить близько від своєї батьківської галактики з більшою масою, її зореутворення зупиняється, оскільки більша галактика видаляє з неї газ, залишивши її без матеріалу, необхідного для утворення нових зірок.

Однак, нове дослідження за допомогою чисельного моделювання показало, що це не завжди так, розповідають в Інституті астрофізики Канарських островів (IAC).

Результати цього дослідження, проведеного командою під керівництвом Адріани ді Сініто з IAC було опубліковано в журналі “Щомісячні повідомлення Королівського астрономічного товариства”.

Використовуючи складні моделювання всієї Місцевої групи галактик, включаючи Чумацький Шлях, галактику Андромеду та їхні супутникові галактики, дослідники показали, що супутники не тільки можуть утримувати свій газ, але також можуть переживати багато нових епізодів зореутворення відразу після проходження близько до перицентру батьківської галактики (мінімальна відстань, на якій вони знаходяться від її центру).

Галактики-супутники Місцевої групи демонструють широке різноманіття історій зореутворення, походження яких раніше не було до кінця зрозумілим. Використовуючи гідродинамічні моделювання в рамках проєкту Constrained Local UniversE (CLUES), автори вивчали історію зореутворення супутникових галактик, подібних до таких у Чумацькому Шляху, в космологічному контексті.

Хоча в більшості випадків газ супутника висмоктується батьківською галактикою внаслідок дії гравітації та передається більшій галактиці (перериваючи зореутворення в супутнику у процесі, відомому як акреція), приблизно у 25% вибірки вони виявили, що зореутворення посилюється завдяки цьому інтерактивному процесу.

Результати показують, що піки зореутворення корелюють з близьким проходженням супутника при його русі навколо батьківської  галактики, а іноді й взаємодією двох супутників. Дослідники виділили дві ключові особливості зореутворення: супутник повинен входити у материнську галактику з великим запасом холодного газу, а мінімальна відстань повинна бути не надто малою, щоб зірки могли утворюватися внаслідок стиснення газу. Навпаки, галактики, які проходять занадто близько від батьківської галактики або від батьківської галактики з невеликим вмістом газу, позбавляються газу і тим самим втрачають можливість утворення нових зірок.

"Проходження супутників також збігається з піками зореутворення батьківських галактик, що свідчить про те, що цей механізм спричиняє сплески зореутворення однаково як у батьківських галактиках, так і в супутниках, що узгоджується з нещодавніми дослідженнями історії зореутворення у нашій власній галактиці", - пояснює Аріанна ді Сінтіо, провідний автор роботи.

"Це дуже важливо, коли ми намагаємося зрозуміти, як відбувається зореутворення в менших карликових галактиках нашої Місцевої групи, що є невирішеним питанням", - додає вона.

Як вважають дослідники, це відкриття проллє світло на епізоди зореутворення, які спостерігаються в карликових галактиках Місцевої групи, таких як Каріна та Форнакс, надавши привабливе пояснення їх існування. Воно також вимагає перегляду теоретичних моделей, що використовуються для пояснення зореутворення в карликових галактиках.

! Читайте ще цікаві новини про космос на сайті, або слідкуйте за ними на Facebook.