За допомогою метеорита отримано докази існування раніше невідомого астероїда

Вчені ідентифікували потенційно новий батьківський астероїд метеорита, вивчивши невеликий осколок цього метеорита, який прибув на Землю дюжину років тому.

Склад шматка метеорита "Almahata Sitta" (AhS) вказує на те, що його материнським тілом був астероїд, приблизно розміром із Цереру — найбільший об'єкт у головному поясі астероїдів — і утворився за участю води під проміжними температурами та тиском. Про це розповідають в Південно-Західному науково-дослідному інституті (SwRI), США.

"Вуглецеві хондритові (ВХ) метеорити реєструють геологічну активність на самих ранніх стадіях Сонячної системи і дають уявлення про історію їх батьківських тіл",  — каже штатний науковий співробітник SwRI, доктор Вікі Гамільтон — перший автор статті, опублікованої в "Nature Astronomy", що описує дослідження. "У деяких з цих метеоритів домінують мінерали, які свідчать про вплив води при низьких температурах і тиску. Склад інших метеоритів вказує на нагрівання при відсутності води. Досі практично не було доказів метаморфізму за участю води в проміжних умовах".

Астероїди, а також метеори та метеорити, які іноді походять від них — це залишки від утворення нашої Сонячної системи 4,6 мільярдів років тому. Більшість з них знаходиться в головному поясі астероїдів між орбітами Марса і Юпітера, але зіткнення та інші події розбили їх і викинули залишки у внутрішню Сонячну систему. У 2008 році 9-тонний астероїд "2008 TC3", діаметром 4 метри, увійшов в атмосферу Землі, здійснивши вибух близько 600 метеоритів над Суданом. Це стало першим випадком, коли вчені передбачили удар астероїда перед його входом в атмосферу (за день до падіння) і дозволило зібрати 10 кілограмів зразків.

"Нам був виділений 50-міліграмовий зразок AhS для вивчення", - каже Гамільтон. "Ми змонтували та відшліфували крихітний уламок та використали інфрачервоний мікроскоп для вивчення його складу. Спектральний аналіз виявив ряд гідратованих мінералів, зокрема амфібол, який вказує на проміжні температури та тиск і тривалий період водної деформації на материнському астероїді, який має діаметр не менше 640, і до 1770 кілометрів".

Амфіболи рідко зустрічаються у ВХ метеоритах — раніше вони були ідентифіковані лише у якості відбитка елементу в метеориті Альєнде. "AhS є неочікуваним джерелом інформації про ранні матеріали Сонячної системи, які не представлені ВХ метеоритами в наших колекціях", - сказала Гамільтон.

Орбітальна спектроскопія астероїдів Рюгу та Бенну, які цього року відвідали японський корабель Hayabusa2 та космічний корабель НАСА OSIRIS-REx, узгоджується з водно-зміненими ВХ метеоритами і дозволяє припустити, що обидва астероїди мають відмінності з найбільш відомими метеоритами за станом їх гідратації та свідчать про крупно-масштабні, низько-температурні гідротермічні процеси. Під час цих місій були зібрані зразки з поверхонь астероїдів для повернення їх на Землю.

"Якщо склад зразків від Hayabusa2 та OSIRIS-REx відрізняються від того, що ми маємо у наших колекціях метеоритів, це може означати, що їх фізичні властивості змушують їх не витримувати процесів викиду, транзиту та проникнення через земну атмосферу, принаймні в їх початковому геологічному контексті”, - каже Гамільтон, яка також є членом наукової групи OSIRIS-REx. "Однак ми вважаємо, що в Сонячній системі більше вуглецевих хондритових матеріалів, ніж представлено нашими колекціями метеоритів".

Читайте ще цікаві новини про космос.