"Вебб" картографував область народження полярного сяйва Урана

Використовуючи космічний телескоп Джеймса Вебба, астрономи вперше склали карту вертикальної структури верхніх шарів атмосфери Урана, виявивши, як температура та заряджені частинки змінюються з висотою над поверхнею планети.

Про це повідомляють в Європейському космічному агентстві передають OstanniPodii.com.

Міжнародна група астрономів за допомогою приладу NIRSpec (Спектрограф близького інфрачервоного діапазону) телескопа Вебба спостерігала Уран протягом майже повного його оберту. Дослідники склали карту температури та щільності іонів в атмосфері, що простягається на висоту до 5000 км над хмарами Урана, в області, яка називається іоносферою, де атмосфера іонізується й сильно взаємодіє з магнітним полем планети.

Ці унікальні дані надають найдетальніше на сьогодні уявлення того, де утворюються полярні сяйва планети, як на них впливає її незвично нахилене магнітне поле та як атмосфера Урана продовжувала охолоджуватися протягом останніх трьох десятиліть.

Вимірювання показують, що температури досягають піка між 3000 і 4000 км, а щільність іонів досягає максимуму на висоті близько тисячі кілометрів, демонструючи чіткі поздовжні варіації, пов′язані зі складною геометрією магнітного поля.

Новини за подібною темою:

		Формування планет — це «перегони з часом»
		Вперше виявлено молоду галактику з трьома надмасивними чорними дірами
		Завдяки “прихованим” зорям ранні галактики можуть бути набагато масивнішими, ніж вважалося

«Це перший раз, коли ми змогли побачити верхню атмосферу Урана в трьох вимірах», — сказала Паола Тіранті з Північного університету у Великій Британії, яка очолювала дослідження. «Завдяки чутливості телескопа Вебба ми можемо простежити, як енергія рухається вгору через атмосферу планети, і навіть побачити вплив її нерівномірного магнітного поля».

Дані "Вебба" підтверджують, що верхня атмосфера Урана все ще охолоджується, продовжуючи тенденцію, що почалася на початку 1990-х років. Команда виміряла середню температуру близько 426 кельвінів (приблизно 150 градусів Цельсія), що нижче за значення, зафіксовані наземними телескопами або попередніми космічними апаратами.

Біля магнітних полюсів Урана дослідники виявили дві яскраві авроральні смуги, а також помітне зниження випромінювання та щільності іонів у частині області між двома смугами (ця особливість ймовірно пов′язана з переходами в лініях магнітного поля). Подібні затемнені регіони спостерігалися також на Юпітері, де геометрія магнітного поля контролює рух заряджених частинок у верхніх шарах атмосфери.

«Магнітосфера Урана є однією з найдивніших у Сонячній систем. Вона нахилена та зміщена від осі обертання планети, що означає, що її полярні сяйва проходять по поверхні складним чином. Тепер Вебб показав нам, як глибоко ці ефекти проникають в атмосферу. Виявляючи вертикальну структуру Урана в таких деталях, Вебб допомагає нам зрозуміти енергетичний баланс крижаних гігантів. Це важливий крок до отримання характеристик гігантських планет за межами нашої Сонячної системи», - додала Паола.

Результати дослідження були опубліковані 19 лютого 2026 року в журналі Geophysical Research Letters.

• телескоп Вебба
• Уран