Карликова планета вказує, що простір на краю Сонячної системи може бути не порожнім

На краю нашої Сонячної системи дослідники відкрили кандидата на транснептуновий об′єкт (ТНО) з надзвичайно екстремальною орбітою, названий 2017 OF201.

Про відкриття розповідають в Інституті перспективних досліджень (IAS), передають OstanniPodii.com.

Цей ТНО потенційно достатньо великий, щоб кваліфікуватися як карликова планета, в тій же категорії, що й набагато більш відомий Плутон. Новий об′єкт є одним з найвіддаленіших видимих об′єктів у нашій Сонячній системі та, що важливо, дає змогу припустити, що порожня ділянка простору -- яка, як вважається, існує за Нептуном у поясі Койпера -- насправді зовсім не порожня.

Дослідники з IAS зробили це відкриття разом з колегами з Принстонського університету, використовуючи передові обчислювальні методи для визначення характерної траєкторії об′єкта на небі. Новий об′єкт був офіційно оголошений Центром малих планет Міжнародного астрономічного союзу 21 травня 2025 року і опублікований в препринті на arXiv.

Транснептунові об′єкти -- це малі планети, які обертаються навколо Сонця на більшій середній відстані, ніж орбіта Нептуна. Новий ТНО особливий з двох причин: його екстремальна орбіта та великий розмір.

"Афелій об′єкта -- найвіддаленіша від Сонця точка орбіти -- більш ніж у 1600 разів перевищує орбіту Землі. Тоді, як перигелій -- найближча точка орбіти до Сонця -- у 44,5 раза перевищує орбіту Землі, подібно до орбіти Плутона", - пояснює керівник дослідження Сіхао Ченг з IAS.

Ця екстремальна орбіта, на яку об′єкт витрачає приблизно 25 000 років, свідчить про складну історію гравітаційних взаємодій. "Він, мабуть, пережив близькі зіткнення з гігантською планетою, внаслідок чого був викинутий на широку орбіту, - каже співавтор Ерітас Янг з Принстона.

"Можливо, в його міграції було більше одного етапу. Не виключено, що цей об′єкт спочатку був викинутий в хмару Оорта, найвіддаленішу область нашої Сонячної системи, в якій знаходиться багато комет, а потім відправлений назад", - додає Ченг.

"Багато екстремальних ТНО мають орбіти, які, здається, скупчуються в певних напрямках, але 2017 OF201 відхиляється від цього", - каже співавтор Цзясуань Лі з IAS. Таке скупчення було інтерпретоване як непрямий доказ існування іншої планети в Сонячній системі, Планети X або Планети Дев′ять, яка могла б гравітаційно спрямовувати ці об′єкти в їхні спостережувані орбіти. Існування 2017 OF201, що є виключенням з такого скупчення, потенційно може поставити під сумнів цю гіпотезу.

Ченг і його колеги оцінюють діаметр 2017 OF201 у 700 км, що робить його другим за величиною відомим об′єктом на такій широкій орбіті. Діаметр Плутона, між іншим, становить 2 377 км. Для визначення точного розміру об′єкта потрібні подальші спостереження, можливо, за допомогою радіотелескопів.

Ченг відкрив об′єкт в рамках поточного дослідницького проєкту з виявлення ТНО й можливих нових планет у зовнішній Сонячній системі. Об′єкт був ідентифікований шляхом точного визначення яскравих плям в базі даних астрономічних зображень з телескопа Віктора М. Бланко та Канадсько-Французько-Гавайського телескопа (CFHT) і спроби з′єднати всі можливі групи таких плям, які, як виявилося, рухалися по небу так, як може рухатися один ТНО. Цей пошук здійснювався за допомогою обчислювально ефективного алгоритму, розробленого Ченгом. Зрештою, вони ідентифікували 2017 OF201 у 19 різних експозиціях, зроблених протягом 7 років.

Як зазначають в IAS, це відкриття має значні наслідки для нашого розуміння зовнішньої Сонячної системи. Раніше вважалося, що область за поясом Койпера, де знаходиться об′єкт, по суті, порожня, але відкриття команди вказує на те, що це не так.

"2017 OF201 проводить лише 1% свого орбітального часу досить близько до нас, щоб його можна було виявити. Присутність цього єдиного об′єкта свідчить про те, що може існувати ще близько сотні інших об′єктів зі схожою орбітою й розміром, але вони просто занадто далеко, щоб їх можна було виявити", - стверджує Ченг. "Незважаючи на те, що розвиток телескопів дозволив нам досліджувати віддалені частини Всесвіту, про нашу власну Сонячну систему ще багато чого належить дізнатися".

Це відкриття також демонструє силу відкритої науки. "Всі дані, які ми використовували для ідентифікації та характеристики цього об′єкта, є архівними даними, доступними кожному, а не лише професійним астрономам", - каже співавтор Цзясуань Лі з Принстона. "Це означає, що революційні відкриття не обмежуються тими, хто має доступ до найбільших у світі телескопів. Будь-який дослідник, студент чи навіть громадський науковець з відповідними інструментами та знаннями міг би зробити це відкриття, що підкреслює цінність спільного використання наукових ресурсів".

.

• Сонячна система