Вебб отримав зображення космічного тарантула

Космічний телескоп Джеймса Вебба показав тисячі небачених раніше молодих зірок у зоряному розпліднику "30 Дорадус", відомому також під назвою туманність Тарантул за вигляд її пилових філаментів на попередніх знімках телескопів.

Крім молодих зірок, "Вебб" показує віддалені фонові галактики, а також докладну структуру та склад газу та пилу туманності, розповідають в Європейському космічному агентстві.

Знаходячись на відстані всього 161 000 світлових років у галактиці Велика Магелланова Хмара, туманність Тарантул є найбільшою та найяскравішою зореутворювальною областю у Локальній групі – галактиках, найближчих до нашого Чумацького Шляху. Вона є домівкою для найгарячіших і наймасивніших зірок.

Новини за подібною темою:

		Три "червоні монстри" у ранньому Всесвіті кидають виклик сучасним моделям формування галактик
		У ранньому Всесвіті знайдено чорну діру, що поглинає матерію набагато швидше, ніж теоретично можливо
		Вебб і Габбл показали моторошну пару галактик

Credit: European Space Agency

Астрономи скерували на цю туманність три інфрачервоні інструменти "Вебба" з високою роздільною здатністю.

При спостереженні за допомогою Камери ближнього інфрачервоного діапазону (NIRCam) область нагадує житло норовистого тарантула, вистелене його шовком. Порожнина туманності, розташована в центрі зображення NIRCam, була подовжена вибуховим випромінюванням від скупчення масивних молодих зірок, які на знімку мають блідо-блакитний колір. Тільки найбільш щільні навколишні області туманності протистоять ерозії від потужних зоряних вітрів цих зірок, утворюючи стовпи, які, як здається, спрямовані назад до скупчення. У цих стовпах знаходяться утворювані протозорі, які згодом вийдуть зі своїх пилових коконів і почнуть надавати форму туманності.

Спектрограф ближнього інфрачервоного діапазону (NIRSpec) Вебба зафіксував одну дуже молоду зорю, яка саме це й робить. Раніше астрономи вважали, що ця зоря може бути трохи старшою та вже перебуває у процесі очищення міхура навколо себе. Однак NIRSpec показав, що зоря тільки починає виходити зі свого стовпа і все ще зберігає навколо себе ізолятивну хмару пилу. Без спектрів з високою роздільною здатністю в інфрачервоному діапазоні довжин хвиль Вебба цей епізод зореутворення в дії не можна було б виявити.

NIRSpec показує, що насправді відбувається в гостроцікавій області туманності Тарантул. Астрономи сфокусували потужний інструмент на тому, що виглядало як невеликий міхур на зображенні, отриманому за допомогою NIRCam. Однак спектри показують зовсім іншу картину, ніж молода зірка, що видуває міхур в навколишньому газі. Ознака атомарного водню, показаний синім кольором, проявляється у самій зірці, але не безпосередньо навколо неї. Натомість вона з′являється за межами "бульбашки", яка, як показують спектри, насправді "заповнена" молекулярним воднем (зелений) та складними вуглеводнями (червоний). Це свідчить про те, що міхур насправді є вершиною щільного стовпа пилу й газу, який утворений випромінюванням від скупчення масивних молодих зірок справа внизу (див. повне зображення NIRCam). Він виглядає не таким стовпоподібним, як деякі інші структури в туманності, тому що не має великого колірного контрасту з навколишньою областю. Суворий зоряний вітер від масивних молодих зірок у туманності руйнує молекули зовні стовпа, але всередині вони зберігаються, утворюючи м′який кокон для зірки. Ця зоря ще надто молода, щоб очищати своє оточення, пускаючи бульбашки - NIRSpec зафіксував, як вона тільки починає виходити із захисної хмари, з якої вона утворилася. Без роздільної здатності "Вебба" в інфрачервоному діапазоні довжин хвиль відкриття народження цієї зірки у дії було б неможливим. Credit: NASA, ESA, CSA, and STScI

Регіон набуває іншого вигляду при спостереженні в довших інфрачервоних хвилях, виявлених Приладом середнього інфрачервоного діапазону (MIRI) "Вебба". Гарячі зорі тьмяніють, а холодніші газ і пил світяться. У хмарах зоряних ясел точки світла вказують на вбудовані протозорі, які набирають масу. Якщо більш короткі довжини хвиль світла поглинаються або розсіюються зернами пилу в туманності та тому ніколи не потрапляють у поле зору "Вебба", то довші хвилі середнього інфрачервоного діапазону проникають крізь цей пил, відкриваючи раніше небачене космічне середовище.

Одна з причин, через яку туманність Тарантул цікава астрономам, полягає в тому, що вона має схожий хімічний склад з гігантськими зореутворювальними областями, що спостерігаються у "космічний полудень" Всесвіту, коли космосу було лише кілька мільярдів років і зореутворення досягло свого піка. Зореутворювальні області в нашій галактиці Чумацький Шлях не виробляють зорі з такою ж шаленою швидкістю, як туманність Тарантул, і мають інший хімічний склад. Це робить Тарантул найближчим (тобто найлегше помітним у деталях) прикладом того, що відбувалося у Всесвіті, коли він досяг свого яскравого полудня. "Вебб" надасть астрономам можливість порівняти та зіставити спостереження зореутворення в туманності Тарантул з глибокими спостереженнями телескопа за далекими галактиками, що належать до епохи космічного полудня.

Попри тисяч років спостережень людства за зорями, процес зореутворення, як і раніше, таїть у собі безліч загадок – багато з них пов′язані з нашою нездатністю отримати чіткі зображення того, що відбувається за густими хмарами зоряних ясел. "Вебб" вже почав відкривати небачений раніше Всесвіт і тільки починає переписувати історію створення зірок.

! Читайте ще цікаві новини про космос на сайті, або слідкуйте за ними на Facebook.

• телескоп Вебба
• Зореутворення в галактиках