зореутворення - ст 4

Ця разюча пара на знімку — еліптична галактика NGC 541 і незвичайна зореутворювальна неправильна карликова галактика, відома як Об′єкт Мінковського (блакитний об′єкт ліворуч знизу від NGC 541).

На цьому недавно ревізованому знімку компактної групи галактик Хіксона 31 (HCG 31) від космічного телескопа "Хаббл" зображені потоки зореутворення при взаємодії чотирьох карликових галактик.

Дивовижне лобове зіткнення двох галактик викликало шалене народження зірок у незвичайній трикутній формі, як показано на новому знімку від космічного телескопа Хаббл.

Це зображення від космічного телескопа Хаббл показує один з трьох сегментів, які охоплюють область зореутворення шириною 65 світлових років під назвою Комплекс хмар Хамелеона.

Вчені отримали нове уявлення про те, чи впливає взаємодія двох галактик, та як саме вона впливає, на формування та еволюцію галактик.

За допомогою адаптивної оптики телескопа Джеміні-Південь астрономи зробили детальні знімки звивистих джетів, що виходять з боків молодих зірок.

Більшість галактик, включаючи нашу власну, зростають шляхом накопичення нового матеріалу та перетворення його на зорі — це добре відомо. Невідомо тільки, звідки береться цей новий матеріал та як він надходить у галактики для створення зірок.

Чорних дір часто описують як руйнівних монстрів, які тримають світло у полоні, але як було з’ясовано за допомогою космічного телескопа “Хаббл”, вони відіграють менш злодійську роль. В центрі карликової галактики Henize 2-10 чорна діра створює зірки, а не пожирає їх.

Земля знаходиться в порожнечі завширшки 1000 світлових років, оточеній тисячами молодих зірок, але як ці зорі утворилися?

Команда астрономів пропонує сценарій, за яким галактики з активними ядрами можуть пройти період швидкого народження зірок, перш ніж повністю згаснуть.