Наднові - ст. 4

Ніби свідок насильницької смерті, космічний телескоп Хаббла нещодавно надав астрономам безпрецедентний, всеосяжний погляд на перші моменти катастрофічної загибелі зорі.

Астрономи виявили величезну порожнину в космосі під час картографування міжзоряного пилу. Сфероподібне явище може пояснити, як наднові призводять до утворення зірок.

За словами міжнародної групи астрономів, 900-річна космічна таємниця навколо походження знаменитої наднової, вперше поміченої над Китаєм у 1181 році нашої ери, нарешті розкрита.

На основі раніше отриманих лінзованих зображень далекої наднової, астрономи розрахували приблизний час наступного прибуття світла від неї, врахувавши дію темної матерії галактичного кластера між нами та цією надновою.

Наднова -- це блискуче завершення життя гігантської зорі. Протягом короткої миті космічного часу зоря робить останнє зусилля продовжувати сяяти, але лише згасає та руйнується всередину себе. Кінцевий результат -- нейтронна зоря або чорна діра зоряної маси. Ми звикли вважати, що всі зорі вище десяти сонячних мас закінчують своє існування надновою, але нове дослідження показує, що це не так.

Астрономи знайшли драматичні докази того, що чорна діра або нейтронна зоря спірально пробилася до ядра зорі-компаньйона та спричинила вибух цього компаньйона як наднової.

Уперше астрономи зафіксували найперші моменти наднової — вибухової смерті зірок — у невиданих досі деталях.

Зорі, що вибухають, створюють драматичні світлові шоу. Інфрачервоні телескопи, такі як Спітцер, можуть бачити крізь імлу і давати краще уявлення про те, як часто відбуваються такі вибухи.

На відстані приблизно 2000 світлових років від Землі є зоря, що катапультується до краю нашої галактики.

Модель вибухів наднових, вперше запропонована у 1980-х роках, отримала потужну підтримку завдяки спостереженням за багатими на титан шлейфами, що виходять із залишків такого вибуху.