Наднові - ст. 2

В одній і тій самій галактиці, віддаленій від нас на 10 мільярдів світлових років та лінзованій завдяки проміжному масивному скупченню, космічний телескоп Джеймса Вебба виявив другу наднову типу Ia, що дозволить виміряти та уточнити постійну Габбла.

Недавно виявлена наднова, зірка якої за рік до вибуху викинула до повної сонячної маси речовини, ставить під сумнів стандартну теорію зоряної еволюції. Нові спостереження дають астрономам можливість зрозуміти, що відбувається в останній рік перед смертю та вибухом зірки.

Філамент, в якому зародилася наша Сонячна система, міг допомогти їй пережити удар від вибуху наднової, що стався неподалік.

Астрономи виявили нову загрозу для життя на подібних до Землі планетах: тривалу фазу після вибуху наднових, під час якої їхнє інтенсивне рентгенівське випромінювання може впливати на планети, розташовані на відстані понад 100 світлових років.

Космічний телескоп Джеймса Вебба показав залишок наднової у неймовірних деталях, які раніше були недоступні для астрономів.

Виявлено систему, в якій перед тим, як вибухнути надновою, білий карлик акреціює гелій, а не водень, набираючи масу повільніше, ніж вважалося раніше.

Космічний телескоп Джеймса Вебба сфотографував у безпрецедентній детальності WR 124 — зірку Вольфа-Райє, що являє собою рідкісну прелюдію до знаменитого фінального акту масивної зірки: наднової.

Астрономи знайшли рідкісну подвійну систему, в якій одна зоря не змогла повністю вибухнути як наднова. Дослідники вважають, що згодом друга зоря теж стане нейтронною зіркою, а потім вони зіллються та вибухнуть як кілонова.

Завдяки космічному лінзуванню, три різні моменти вибуху далекої наднової були зафіксовані на одному знімку космічним телескопом Хаббла.

У новому дослідженні обговорюються стратегії спостереження та, можливо, прогнозування сигнатур попередника вибуху наднової типу II. Робота може допомогти нам краще зрозуміти, як і коли наднові можуть виникати по всьому Всесвіту.