Наднові - ст. 3

Вперше астрономи у режимі реального часу отримали уявлення про драматичний кінець життя червоного надгіганта, спостерігаючи за швидким самознищенням масивної зірки та останніми передсмертними агоніями, перш ніж вона колапсувала на наднову типу II.

Виявлено дивовижний зв’язок між кількістю розташованих поблизу наднових зірок, що вибухають, – та життям на Землі.

Відкриття, засноване на незвичайній події під назвою "Корова", може запропонувати астрономам новий спосіб виявляти компактні новонароджені об’єкти.

Команда астрономів виявила найшвидший оптичний спалах наднової типу Ia.

Ці космічні стрічки газу залишилися після титанічного зоряного вибуху, який називається надновою.

Ніби свідок насильницької смерті, космічний телескоп Хаббла нещодавно надав астрономам безпрецедентний, всеосяжний погляд на перші моменти катастрофічної загибелі зорі.

Астрономи виявили величезну порожнину в космосі під час картографування міжзоряного пилу. Сфероподібне явище може пояснити, як наднові призводять до утворення зірок.

За словами міжнародної групи астрономів, 900-річна космічна таємниця навколо походження знаменитої наднової, вперше поміченої над Китаєм у 1181 році нашої ери, нарешті розкрита.

На основі раніше отриманих лінзованих зображень далекої наднової, астрономи розрахували приблизний час наступного прибуття світла від неї, врахувавши дію темної матерії галактичного кластера між нами та цією надновою.

Наднова -- це блискуче завершення життя гігантської зорі. Протягом короткої миті космічного часу зоря робить останнє зусилля продовжувати сяяти, але лише згасає та руйнується всередину себе. Кінцевий результат -- нейтронна зоря або чорна діра зоряної маси. Ми звикли вважати, що всі зорі вище десяти сонячних мас закінчують своє існування надновою, але нове дослідження показує, що це не так.