Галактики - ст. 19

Астрономи заглянули в минуле на дев′ять мільярдів років, щоб знайти докази того, що злиття галактик в ранньому Всесвіті могло зупинити зореутворення і вплинути на зростання галактик.

Космічний телескоп Хаббла показав галактику, в якій порівняно часто відбуваються наднові, крім того вона повернута до нас “обличчям”.

За допомогою повторного аналізу даних від спостережних вимірювань, пролито світло на питання, яке досі лишається відкритим: як в галактиках утворюються зірки?

Зображення з Огляду історії магелланових зірок (SMASH) показують вражаючий сімейний портрет наших галактичних сусідів - Великої та Малої Магелланових хмар.

Виявлено далеку галактику, в якій, попри інтенсивне бенкетування чорної діри в її центрі, продовжується зореутворення.

Нові дані з космічного телескопа Хаббла надають додаткові докази припливного руйнування в галактиці NGC 1052-DF4, пояснюючи попередній висновок про те, що в цій галактиці бракує більшої частини темної матерії.

Невиразна галактика, що показав космічний телескоп Хаббла на цьому зображенні, відома під назвою UGC 12588.

Виявлено низку далеких галактик з надмасивними чорними дірами в їх ядрах, які впродовж останніх двох десятиліть запустили потужні, радіо-випромінюючі струмені матеріалу.

З′являючись у безмежній темряві космосу, "NGC 34" на цьому знімку від космічного телескопа Хаббла більше схожа на потойбічну біолюмінесцентну істоту з глибоких океанів, аніж на галактику.

На цьому вражаючому знімку, зробленому космічним телескопом Хаббла, галактика NGC 2799 (зліва), як видно, витягується у напрямку центру галактики NGC 2798 (праворуч).