Галактики - ст. 17

Ця незвичайна лінзоподібна галактика, проміжної форми між спіральними та еліптичними галактиками, втратила майже весь газ та пил зі своїх фірмових спіральних рукавів, які колись оберталися навколо її центру.

Визначення того, наскільки швидко Всесвіт розширюється, є ключовим для розуміння нашої космічної долі, але з більш точними даними виникла загадка: оцінки, засновані на вимірах у нашому локальному Всесвіті, не узгоджуються з екстраполяціями з епохи незабаром після Великого Вибуху 13,8 мільярдів років тому.

На цьому знімку, зробленому за допомогою космічного телескопа Хаббла, зображено NGC 4826 - спіральну галактику, розташовану за 17 мільйонів світлових років від нас у сузір’ї Кома Береніс (Волосся Береніси).

Отримано прямі спостереження, що масивні галактики в ранньому Всесвіті живилися через канали холодного газу, виживаючи, незважаючи на більш гаряче оточення, і це дозволяло галактикам утворювати зірки.

Як відомо, великі галактики відбирають газ, який займає простір між зірками у менших супутникових галактиках. Астрономи виявили, що ці маленькі галактики-супутники також містять менше "молекулярного" газу в своїх центрах.

Використовуючи зоряну кінематику, вчені дослідили ультратьмяні карликові галактики на розподіл щільності темної матерії, і виявили невідповідність з однією з найвідоміших теорій щодо темної матерії.

Дослідження показало екстремальні втрати маси у карликових галактиках, утворених у моделюванні.

Космічний телескоп Хаббла показав спіральну галактику під час короткочасного спалаху зореутворення.

Астрономи вперше використали далекі галактики у якості "мирихтливих шпильок", щоб знайти та ідентифікувати шматок відсутньої матерії Чумацького Шляху.

Результати дослідження свідчать, що перші галактики у Всесвіті були більш масивними, ніж вважалося раніше.