Білий карлик - ст. 3

Ці космічні стрічки газу залишилися після титанічного зоряного вибуху, який називається надновою.

Астрономи за допомогою супутника-мисливця за екзопланетами вперше побачили, як білий карлик різко вмикається та вимикається.

За допомогою методу мікролінзування виявлено юпітеро-подібну планету, яка пережила перетворення своєї зорі на білого карлика, що може розповісти про долю нашої Сонячної системи.

Принаймні один із чотирьох білих карликів (БК) закінчить своє життя як магнітна зоря, і тому магнітні поля є невід′ємним компонентом фізики БК. Нові уявлення про магнетизм вироджених зірок, отримані у результаті нещодавнього аналізу обмеженої за обсягом вибірки БК, дали найкращі з отриманих на сьогодні свідчень того, як частотність магнетизму у БК корелює з віком.

На відстані приблизно 2000 світлових років від Землі є зоря, що катапультується до краю нашої галактики.

Астрономи зробили рідкісне виявлення двох зірок, які рухаються по спіралі до своєї загибелі, одна з яких має характерні ознаки краплеподібності.

Астрономи виявили найменший та наймасивніший білий карлик з коли-небудь виявлених.

Механізм динамо може пояснити неймовірно сильні магнітні поля у зірок-білих карликів, вважає міжнародна групи вчених.

У "частковій надновій", при вибуху зірка-білий карлик вибила себе з орбіти іншої зірки, і тепер вона мчиться нашою галактикою.

Вчені оголосили про виявлення J2322+0509, відокремленої бінарної системи зоряних ядер з гелію з коротким орбітальним періодом, яка є джерелом гравітаційних хвиль, першим з коли-небудь виявлених такого роду.