Білий карлик - ст 2

Принаймні один із чотирьох білих карликів (БК) закінчить своє життя як магнітна зоря, і тому магнітні поля є невід′ємним компонентом фізики БК. Нові уявлення про магнетизм вироджених зірок, отримані у результаті нещодавнього аналізу обмеженої за обсягом вибірки БК, дали найкращі з отриманих на сьогодні свідчень того, як частотність магнетизму у БК корелює з віком.

На відстані приблизно 2000 світлових років від Землі є зоря, що катапультується до краю нашої галактики.

Астрономи зробили рідкісне виявлення двох зірок, які рухаються по спіралі до своєї загибелі, одна з яких має характерні ознаки краплеподібності.

Астрономи виявили найменший та наймасивніший білий карлик з коли-небудь виявлених.

Механізм динамо може пояснити неймовірно сильні магнітні поля у зірок-білих карликів, вважає міжнародна групи вчених.

У "частковій надновій", при вибуху зірка-білий карлик вибила себе з орбіти іншої зірки, і тепер вона мчиться нашою галактикою.

Вчені оголосили про виявлення J2322+0509, відокремленої бінарної системи зоряних ядер з гелію з коротким орбітальним періодом, яка є джерелом гравітаційних хвиль, першим з коли-небудь виявлених такого роду.

Масивна зірка-білий карлик з химерною, насиченою вуглецем атмосферою, може бути двома карликами, що злилися разом, чудом уникнувши руйнування.

Невеличкі, міцні планети, наповнені щільними елементами, мають більше шансів уникнути розчавлення і поглинення під час смерті своєї зірки-господаря.

Це найстаріший і найхолодніший з відомих білих карликів - розміром із Землю, від померлої зірки, схожої на Сонце, - і він оточений пилом і уламками. Астрономи підозрюють, що він може бути першим відомим білим карликом з кількома пиловими кільцями.