Білий карлик - ст. 2

Астрономи виявили перший приклад подвійної системи, де зірка, яка перебуває у процесі перетворення на білого карлика, обертається навколо нейтронної зірки, яка щойно закінчила перетворюватися на швидко обертовий пульсар.

Виявлено зорі, існування яких передбачалося впродовж 50 років, які є відсутньою проміжною еволюційною ланкою в утворенні рідкісного типу білих карликів.

Астрономи виявили, що білий карлик б’є об’єкт-компаньйон — який є або зіркою малої маси, або планетою — безперервними поривами тепла та випромінювання, а також невблаганним гравітаційним тяжінням, що розриває його.

Ми багато чого не знаємо про планети за межами Сонячної системи. Вони маленькі, тьмяні та віддалені, а це означає, що у нас немає докладної інформації про те, з чого вони зроблені.

Ці космічні стрічки газу залишилися після титанічного зоряного вибуху, який називається надновою.

Астрономи за допомогою супутника-мисливця за екзопланетами вперше побачили, як білий карлик різко вмикається та вимикається.

За допомогою методу мікролінзування виявлено юпітеро-подібну планету, яка пережила перетворення своєї зорі на білого карлика, що може розповісти про долю нашої Сонячної системи.

Принаймні один із чотирьох білих карликів (БК) закінчить своє життя як магнітна зоря, і тому магнітні поля є невід′ємним компонентом фізики БК. Нові уявлення про магнетизм вироджених зірок, отримані у результаті нещодавнього аналізу обмеженої за обсягом вибірки БК, дали найкращі з отриманих на сьогодні свідчень того, як частотність магнетизму у БК корелює з віком.

На відстані приблизно 2000 світлових років від Землі є зоря, що катапультується до краю нашої галактики.

Астрономи зробили рідкісне виявлення двох зірок, які рухаються по спіралі до своєї загибелі, одна з яких має характерні ознаки краплеподібності.