Білий карлик

Газ і пил, що витікають із зірок, за відповідних умов можуть зіткнутися із зоряним оточенням і створити ударну хвилю. Астрономи, використовуючи Дуже великий телескоп (VLT) ESO, сфотографували прекрасну ударну хвилю навколо мертвої зірки — відкриття, яке їх здивувало.

Астрономи виявили рідкісну стародавню систему, яка все ще активно поглинається зорею-білим карликом в її центрі, що ставить під сумнів поточне розуміння еволюції планетних систем.

За допомогою чутливих ультрафіолетових спостережень космічного телескопа "Габбл" астрономи виявили космічну рідкість: надмасивний білий карлик, який утворився в результаті злиття білого карлика з іншою зорею, а не в результаті еволюції однієї зорі.

Міжнародна команда астрономів простежила довгоперіодичні радіоімпульси до дуету білого та червоного карликів.

Комп′ютерне моделювання привело дослідників до висновку, що зорі-білі карлики, які раніше вважалися негостинними для екзопланет зі здатністю підтримувати життя, насправді можуть мати у своїх зонах життєпридатності планети з порівняно помірним кліматом.

Астрономи припускають, що джерелом рентгенівських спалахів, що загадково прискорюються, може бути ядро мертвої зорі, яке балансує на межі неповернення чорної діри.

Невеликий розмір і тьмяне світло білих карликів — залишків зірок, що вигоріли дотла — можуть стати чудовим тлом для вивчення планет з достатньою кількістю води для підтримування життя.

Уперше для білих карликів - вигорілих ядер мертвих зірок - астрономи виявили, що принаймні один представник цього космічного сімейства є дволиким.

Вчені виявили бінарну систему, яка містить попередника білого карлика (WD) з екстремально низькою масою (ELM) і компактний невидимий компаньйон.

Виявлено систему, в якій перед тим, як вибухнути надновою, білий карлик акреціює гелій, а не водень, набираючи масу повільніше, ніж вважалося раніше.