Космос - ст. 35

Названа LP 791-18 d, ця планета може зазнавати вулканічних вивержень так само часто, як і супутник Юпітера Іо, найбільш вулканічно активне тіло в нашій Сонячній системі; а на постійно нічній стороні планети могла б існувати рідка вода.

Кільця Сатурна набагато молодші, ніж вважали вчені, — всього кілька сотень мільйонів років — і вони не залишаться надовго.

Величезне скупчення галактик причаїлося у центрі цього зображення, отриманого за допомогою космічного телескопа Габбла.

Нове дослідження дає розуміння яскравих спалахів випромінювання, що виникають під час руйнування зірки надмасивною чорною дірою. Спалахи не обов′язково утворюються в безпосередній близькості до чорної діри, вони виникають унаслідок приливних ударів, що відбуваються, коли газ зі зруйнованої зірки вдаряється сам об себе, кружляючи навколо чорної діри.

Зорі, які живуть найближче до надмасивної чорної діри в центрі Чумацького Шляху, не мають зоряних компаньйонів, йдеться в новому дослідженні.

Команда вчених отримала нове уявлення про атмосферу "міні-Нептуна" - представника поширеного в галактиці класу планет, але про які нам мало що відомо.

Щоб краще зрозуміти спостереження за найдальшими галактиками, міжнародна група астрономів створила вибірку з локальних, які можна вивчати набагато детальніше. Дослідники показали, як кількість світла, що виходить з галактики, пов′язана з її фізичними властивостями.

Суб′єктом цього знімка космічного телескопа НАСА/ЄКА "Габбл" є
лінзоподібна галактика NGC 5283, яка містить активне галактичне ядро, або AGN.

Нове дослідження найбільших супутників Урана показує, що чотири з них можуть містити воду. Робота також показує, як океани можуть існувати в малоймовірних місцях нашої Сонячної системи.

На думку астрофізика з Корнелла, "красивий ефект", передбачений квантовою електродинамікою (КЕД), може пояснити загадкові перші спостереження поляризованих рентгенівських променів, які випускає магнетар — нейтронна зоря з потужним магнітним полем.