Космос - ст. 149

Вчені з′ясували, коли предок нашої галактики жорстко поглинув карликову галактику Гею-Енцелад.

Замість терраформування, для заселення Червоної планети можна було б локально використовувати аерогель кремнезему, імітуючи парниковий ефект.

Наче чорні діри й так не достатньо загадкові, та астрономи за допомогою космічного телескопа Хаббла виявили несподівано тонкий диск матеріалу, що несамовито кружиться навколо надмасивної чорної діри в серці спіральної галактики NGC 3147, розташованої за 130 мільйонів світлових років від нас.

Астрофізики знайшли докази можливості безпосереднього утворення чорних дір, а не від залишку зірки.

Ці чотири зображення галактики Вир показують, як різні довжини хвиль світла можуть виявляти різні особливості космічного об′єкта. Зліва направо: у видимому світлі, потім поєднання видимого світла та інфрачервоного і два останніх зображення - на різних довжинах хвиль інфрачервоного світла.

Марсохід Curiosity виявив найбільшу за час своєї місії кількість метану в повітрі на Червоній планеті, який може мати як біологічне, так і геологічне походження.

Під найбільшим кратером нашої Сонячної системи - басейном Південний полюс-Ейткен на Місяці - виявлено таємничо велику масу матеріалу. Там може міститися метал з астероїда, який врізався в Місяць і утворив кратер.

Надмасивні чорні діри в центрах багатьох галактик, судячи зі всього, дуже впливають на їхню еволюцію. Це відбувається під час фази, коли чорна діра споживає матеріал галактики, в якій вона знаходиться, з дуже високою швидкістю, зростаючи при цьому в масі.

Ніколи раніше небачений диск з прохолодного міжзоряного газу, що обгортає надмасивну чорну діру в центрі нашої галактики, що показали нові дослідження за допомогою радіотелескопа ALMA.

Нещодавнє виявлення короткоживучої речовини надає ще один доказ того, що карликова планета має рідкий океан під поверхнею, в результаті чого на поверхні з’являються нові матеріали.