Космос - ст. 130

Трансатлантична команда вчених, використовуючи повторно проаналізовані дані космічного телескопа Kepler, виявила екзопланету, розміром із Землю, яка знаходиться на орбіті жилої зони своєї зірки - області навколо зірки, де скеляста планета могла б підтримувати воду у рідкому стані.

Міжнародна команда астрономів ідентифікувала наднову, яка щонайменше вдвічі яскравіша та енергійніша і, ймовірно, більш масивна, ніж будь-яка із вже виявлених.

Оприлюднено зображення Сонця з найвищою наразі роздільною здатністю.

Можливо, ви чули, що ніщо не уникає гравітаційного захоплювання чорною дірою, навіть світло. Це вірно у випадку безпосередньої близькості до чорної діри, але трохи далі – в дисках з матеріалом, який кружляє навколо деяких чорних дір – світло може вирватися.

Протягом десятиліть астрономи припускали, що Всесвіт розширюється з однаковою швидкістю у всіх напрямках. Нове дослідження пропонує, що ця ключова передумова космології може бути помилковою.

Верхні шари атмосфер газових гігантів Сатурна, Юпітера, Урана і Нептуна гарячі, як і Земля. Але на відміну від Землі, Сонце знаходиться занадто далеко від цих зовнішніх планет, щоб пояснити високі температури. Джерело їх тепла було однією з найбільших загадок планетарної науки.

Вчені оголосили про виявлення J2322+0509, відокремленої бінарної системи зоряних ядер з гелію з коротким орбітальним періодом, яка є джерелом гравітаційних хвиль, першим з коли-небудь виявлених такого роду.

Астрономи знайшли найкращого кандидата на винуватця космічного вбивства: чорну діру невловимого класу, відомого як "чорні діри проміжної маси", яка розкрила своє існування, розірвавши заблукалу зірку, що пролетіла занадто близько.

Вчені отримали перше зображення газоподібних хмар у далекій галактиці, що були порушені молодими потужними струменями, викинутими з надмасивної чорної діри.

Фотографія далекої спіральної галактики, що має особливу відмінність від інших спіральних, у тому числі від нашої рідної галактики.